Нові надходження

• Вантажиться...

  Тип елементу:Документ,

  Юридична відповідальність за застосування допінгу: теоретичні та практичні аспекти

  Чеховська, Ірина Василівна

  ;

  Демчук, Марія Василівна

  ;

  Chekhovska, Iryna Vasylivna

  ;

  Demchuk, Maria Vasylivna

  (Юридичний факультет Запорізького національного університету, 2026)

  Показати більше

  У статті здійснено аналіз проблеми використання допінгу у сучасному професійному спорті. Розглянуто поняття допінгу не лише як вживання заборонених речовин, а як системне порушення антидопінгових правил, визначених Всесвітнім антидопінговим кодексом. Особливу увагу приділено міжнародному та національному правовому регулюванню, зокрема діяльності ВАДА та Національного антидопінгового центру України. Здійснено аналіз принципу «суворої відповідальності» спортсменів та визначено специфіку розгляду спортивних спорів у Спортивному арбітражному суді (CAS). Доведено, що боротьба з допінгом є ключовим інструментом захисту принципів чесної гри, здоров’я спортсменів та авторитету олімпійських цінностей у межах автономної системи спортивного права. Окремим вектором дослідження є аналіз процесуальних ризиків та правових викликів, з якими стикаються суб’єкти спорту в умовах посилення антидопінгового контролю. Встановлено, що сучасна практика Спортивного арбітражного суду демонструє тенденцію до глибшого аналізу суб'єктивної сторони порушення (наявності умислу), що дозволяє диференціювати санкції залежно від обставин потрапляння речовини в організм. З огляду на жорсткість санкцій та комерціалізацію спорту, ключовим елементом захисту кар'єри спортсмена стає не лише дотримання правил, а й превентивне юридичне консультування. Обґрунтовано необхідність кваліфікованої юридичної підтримки та превентивного консультування для мінімізації помилок у професійній кар’єрі спортсменів. У статті також розглядаються питання кримінально-правової охорони неповнолітніх від примусу до вживання допінгу та визначено роль національних судів загальної юрисдикції, які, дотримуючись принципу автономії спортивного права, визнають пріоритет спеціалізованих міжнародних інстанцій у вирішенні подвійних спорів. Обґрунтовано доцільність посилення юридичної відповідальності персоналу (тренерів, лікарів), чия недбалість часто стає причиною дискваліфікації неповнолітніх спортсменів.

  Показати більше
• Вантажиться...

  Тип елементу:Документ,

  Психіатрична допомога чи охорона психічного здоров’я нації: нові підходи у реформуванні психіатрії

  Чеховська, Ірина Василівна

  ;

  Книш, Сергій Володимирович

  ;

  Муляр, Галина Володимирівна

  ;

  Chekhovska, Iryna Vasylivna

  ;

  Knysh, Serhii Volodymyrovych

  (Харківський національний університет внутрішніх справ, 2022)

  Показати більше

  У науковому дослідженні здійснено аналіз сучасного стану системи надання психіатричної допомоги в України та його правового регулювання. Сформульовано авторське визначення поняття «охорона психічного здоров’я». Запропоновано організаційну структуру системи охорони психічного здоров’я вторинного рівня психіатричної допомоги в Україні. Обґрунтовано доцільність розробки й ухвалення Закону України «Про систему охорони психічного здоров’я», затвердження Положення про порядок надання психіатричної допомоги за принципом мультидисциплінарної команди, Порядку взаємодії суб’єктів – надавачів послуг у сфері охорони психічного здоров’я. За-пропоновано внести зміни до Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників і Державного класифікатора України з метою приведення у відповідність до міжнародних стандартів, орієнтуючись на фах, а не на посаду чи місце роботи у сфері охорони психічного здоров’я.

  Показати більше
• Вантажиться...

  Тип елементу:Документ,

  Правове регулювання протидії туберкульозу та проведення профілактичних щеплень в Україні: проблеми та напрями удосконалення

  Чеховська, Ірина Василівна

  ;

  Chekhovska, Iryna Vasylivna

  (Юридичний факультет Запорізького національного університету, 2025)

  Показати більше

  У статті здійснено аналіз правового регулювання протидії туберкульозу в Україні. Виокремлено чинники, що обумовлюють поширення інфекційних захворювань (у тому числі туберкульозу) в умовах воєнного стану. До них віднесено: скупчення людей в укриттях; недостатнє харчування; постійні стреси; зменшення кількості тестувань та звернень за меддопомогою; порушення постачання протитуберкульозних препаратів та їх розподілу; несвоєчасне виявлення і неналежне лікуванням хворих на заразну форму туберкульозу; кадрова криза, недосконалість лабораторної мережі з мікробіологічної діагностики туберкульозу; недостатній доступ уразливих верств населення до медичних послуг; руйнування матеріально-технічного забезпечення та перебоїв з водо- та електропостачанням, що створює перешкоди у дотриманні заходів інфекційного контролю; недостатній рівень охоплення щепленням від туберкульозу немовлят тощо. Виокремлено п’ять етапів формування системи протидії туберкульозу та проведення профілактичних щеплень за критеріями: нормативно-правові акти, спрямовані на подолання епідемії; інституційна система; показники захворюваності; рівень охоплення щепленням від туберкульозу. Обґрунтовано доцільність перегляду законодавства в частині обігу вакцин в Україні, прийняття Закону України «Про паліативну допомогу», здійснення аналізу правової природи паліативної і хоспісної допомоги, визначення критерії їх розмежування і прийняття (перегляд) нормативно-правових актів з урахуванням дослідження (розмежування понять). Запропоновано активізувати інформаційно роз’яснювальну роботу щодо протидії туберкульозу (раннього виявлення) і подолання стигматизації хворих на туберкульоз.

  Показати більше
• Вантажиться...

  Тип елементу:Документ,

  Правове регулювання оподаткування послуг з нетрадиційної медицини

  Чеховська, Ірина Василівна

  ;

  Chekhovska, Iryna Vasylivna

  (Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025)

  Показати більше

  У статті на підставі аналізу нормативно-правових актів у досліджуваній сфері обґрунтовано генезис формування і становлення правової основи діяльності з надання послуг у галузі народної та нетрадиційної медицини. Виокремлено чотири етапи його формування: 1998-1999 рр.; 2012-2013 рр. і становлення: 2016-2018 рр. і з 2025 р. На підставі аналізу понять: «народна медицина», «нетрадиційна медицина», «альтернативна меди-цина», «інтегративна медицина», «комплементарна медицина» встановлено, що: поняття «нетрадиційна медицина є значно ширше, ніж «народна медицина» і передбачає, у тому числі, певного автора (свого методу лікування, діагностики); поняття «альтернативна медицина» тотожне поняттю «нетрадиційна медицина» оскільки містить усі складові елементи змісту поняття «нетрадиційна медицина»; поняття «інтегративна медицина» і «комплементарна медицина» є тотожними і поєднують традиційну медичну практику з альтернативними медичними практиками в лікуванні пацієнта, а відтак зміст цих понять є значно ширшим ніж поняття «нетрадиційна медицина». Встановлено завдяки аналізу нормативно-правової бази у галузі народної і нетрадиційної медицини та змісту основних понять, що вітчизняний законодавець значно звузив коло суб’єктів – надавачів послуг тільки послугами народної медицини, в той час, коли ринок таких послуг є значно ширший за послуги народної медицини. Визначено суб’єктів – надавачів послуг у галузі народної медицини (цілительства) і нетрадиційної медицини. До них віднесено: лікарів, які освоїли спеціалізацію народна та нетрадиційна медицина і працюють на посаді лікаря народної і нетрадиційної медицини в ліцензованих медичних закладах, або як приватні підприємці, якщо вони одержали ліцензію МОЗ України на медичну практику народна та нетрадиційна медицина; особи, без спеціальної медичної освіти, які одержали спеціальний дозвіл на заняття народною медициною (цілительством), виданий Міністерством охорони здоров’я України або уповноваженим ним органом. Обґрунтовано доцільність внесення змін: у КВЕД, передбачивши серед видів діяльності, які можуть здійснювати фізичні особи – підприємці платники єдиного податку код і назву медична діяльність з надання послуг народної медицини на першій групі; у ПКУ, зокрема у п.291.7 ПКУ, передбачивши серед пере-ліку медичну діяльність з надання послуг народної медицини.

  Показати більше
• Вантажиться...

  Тип елементу:Документ,

  Правове регулювання оподаткування медичних послуг

  Чеховська, Ірина Василівна

  ;

  Chekhovska, Iryna Vasylivna

  (Юридичний факультет Запорізького національного університету, 2025)

  Показати більше

  У статті на підставі аналізу законодавства та нормативно-правових актів виокремлено суб’єктів надання медичних послуг. До них віднесено: заклади охорони здоров’я; реабілітаційні заклади; фізичні особи-підприємці; особи, що здійснюють незалежну професійну діяльність. Встановлено, що проведення медичної реформи в Україні стимулювало розвиток підприємництва у сфері охорони здоров’я і, відповідно, збільшення кількості платників ПДВ, а також обсягів проведених ними операцій з постачання медичних послуг, і, як наслідок, збільшення сум податкових пільг. Звернуто увагу на невідповідність термінів, що містяться у Законі України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» і Податковому кодексі України. Йдеться про поняття «послуга з медичного обслуговування населення (медичні послуга)», яке визначено у Законі України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» і «послуги з охорони здоров’я, що постачаються закладами охорони здоров’я», який застосовується у підпункті 197.1.5 пункту 197.1 статті 197 ПКУ. Встановлено, що Податковий кодекс не містить визначення поняття «послуги з охорони здоров’я, що постачаються закладами охорони здоров’я», який застосовується у підпункті 197.1.5 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу, що призводить до його неоднозначного тлумачення та застосування. Встановлено, що ФОП – надавачі медичних послуг не звільняються від сплати ПДВ оскільки не відповідають визначеним у підпункті 197.1.5 пункті 197.1 статті 197 ПКУ критеріям. Доведено, що норми підпункту 197.1.5 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України щодо застосування податкової пільги з ПДВ за операціями з постачання послуг з охорони здоров’я є недосконалими. Доведено, що на законодавчому рівні не визначено «поняття медична практика», яка відповідно до Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» підлягає ліцензуванню. Це поняття розкрито тільки у Ліцензійних умовах провадження господарської діяльності з медичної практики, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 285, які є підзаконним актом. Акцентовано увагу на тому, що база даних ліцензіатів з медичної практики, за наповнення і супроводження якої відповідає МОЗ України, є технічно застарілою і потребує програмно-технічного удосконалення. Наразі інформація про кількість ліцензіатів є недостовірною і як наслідок, мали місце ризики використання ліцензій у подальшому при провадженні ліцензіатами незаконної діяльності без державної реєстрації та обліку в територіальних органах ДПС, а отже, й ризики втрати надходжень до державного бюджету за рахунок необґрунтованого застосування податкової пільги. Встановлено, що у Ліцензійному реєстрі МОЗ з медичної практики не оприлюднювалась інформація, яка містилась в рішеннях МОЗ про видачу ліцензії, щодо ліцензованих видів спеціальностей з медичної практики і місця провадження господарської діяльності з медичної практики, що створило ризики необґрунтованого отримання суб’єктами господарювання податкової пільги за окремими місцями провадження діяльності, а отже, й ризики втрати надходжень до державного бюджету.

  Показати більше