DSpace ДПУ :: browse.title.page

Перегляд за Автор "Бодунова Олеся Миколаївна"

Зараз показуємо 1 - 16 з 16

Адміністративна відповідальність у сфері забезпечення кібербезпеки України
(Науковий вiсник публiчного та приватного права, 2021) Бодунова Олеся Миколаївна; Топчій Василь Васильович; Bodunova Olesia Mykolaivna; Topchii Vasyl Vasylovych
У статті висвітлено основи адміністративної відповідальності у сфері забезпечення кібербезпеки в Україні. Зазначено, що серед правових механізмів забезпечення кібербезпеки адміністративна відповідальність займає першорядне місце в системі заходів охорони суспільних відносин у кіберсфері, так як норми адміністративної відповідальності спрямовані на попередження та припинення протиправних посягань на охоронювані законом відносини у кіберпросторі та є найкращим і ефективним засобом підтримання в державі законності й правопорядку. Визначено, що обґрунтованим є наступне визначення адміністративної відповідальності у сфері забезпечення кібербезпеки України – це різновид юридичної відповідальності, що є засобом адміністративно-правової охорони відносин у кіберпросторі, є наслідком винного антисуспільного діяння у сфері забезпечення кібербезпеки, і головне призначення якого у примусовому припиненні протиправних дій, що стосуються незаконного втручання в комп’ютерні та телекомунікаційні системи й порушення при цьому прав та свобод людини, інтересів держави та суспільства. Адміністративним проступком у сфері забезпечення кібербезпеки є протиправне, винне діяння (бездіяльність), що завдає значної шкоди відносинам у сфері кіберпростору, порушує права людини й інтереси суспільства і держави у цій сфері та встановлений правопорядок використання інформаційних й телекомунікаційних систем, а також за яке законодавством передбачено особливий вид державного примусу – адміністративну відповідальність. З’ясовано, що виявлення спеціальних ознак конкретного складу адміністративного правопорушення, здійснення його правильної класифікації, а також визначення адекватної характеру делікту міри адміністративного покарання є неможливим без встановлення його безпосереднього об’єкта. За своїм змістом безпосередній об’єкт адміністративного інформаційного правопорушення є результатом найнижчого ступеня нормативного та наукового узагальнення соціальних цінностей, які охороняються законом, що забезпечує їх прямий зв’язок із конкретними інформаційними відносинами, в межах яких вчинено адміністративний делікт, змістом конкретної правової заборони, а також адміністративними стягненнями, передбаченими за її порушення. The article highlights the basics of administrative responsibility in the field of cybersecurity in Ukraine. It is noted that among the legal mechanisms for cybersecurity, administrative liability is paramount in the system of measures to protect public relations in cyberspace, as the rules of administrative liability are aimed at preventing and stopping illegal encroachments on legally protected relations in cyberspace and are the best and most effective means of maintaining law. and law and order. It is determined that the following definition of administrative liability in the field of cybersecurity of Ukraine is justified – it is a kind of legal liability, which is a means of administrative and legal protection of relations in cyberspace, concerning illegal interference in computer and telecommunication systems and violation of human rights and freedoms, interests of the state and society. An administrative offense in the field of cybersecurity is an illegal, culpable act (inaction) that causes significant damage to relations in the field of cyberspace, violates human rights and the interests of society and the state in this area and the established law on information and telecommunications systems. a special type of state coercion – administrative liability. It was found that the detection of special features of a particular composition of an administrative offense, the implementation of its correct classification, as well as determining the adequate nature of the tort measure of administrative punishment is impossible without establishing its direct object. In terms of its content, the direct object of an administrative information offense is the result of the lowest degree of normative and scientific generalization of social values protected by law, which provides their direct connection with specific information relations within which an administrative tort is committed, the content of a specific legal prohibition also administrative penalties provided for its violation.
Взаємодія засобів масової інформації з правоохоронними органами України в запобіганні злочинності
(Вісник Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, 2019) Бодунова Олеся Миколаївна; Bodunova Olesia Mykolaivna
У статті розглянуто основні аспекти взаємодії засобів масової інформації та правоохоронних органів у запобіганні злочинності. Констатовано, що сучасний рівень співпраці слідчих та працівників ЗМІ в процесі запобігання злочинності не можна охарактеризувати як високий. З огляду на таке запропоновано напрями вдосконалення вказаної взаємодії шляхом внесення змін до законодавчих актів. In the article the main aspects of interaction of mass media and law enforcement agencies in crime counteraction are considered. It is noted that the modern level of cooperation of investigators and employees of media in process counteraction of crime can’t be characterized as high. In this regard, the directions of improvement of such interaction by introduction of amendments to acts are offered.
Законодавче забезпечення протидії корупції
(Вінниця : ТВОРИ, 2021) Босул О.Ю.; Дідківська Галина Василівна; Нікітін Юрій Вікторович; Бодунова Олеся Миколаївна; Гмирін Андрій Анатолійович; Лугіна Наталія Анатоліївна; Топчій Василь Васильович; Супрун-Ковальчук Т.М.; Bosul O.Yu.; Didkivska Halyna Vasylivna; Nikitin Yurii Viktorovych; Bodunova Olesia Mykolaivna; Hmyrin Andrii Anatoliiovych; Luhina Nataliia Anatoliivna; Topchii Vasyl Vasylovych; Suprun-Kovalchuk T.M.
У навчальному посібнику висвітлено характеристику корупційних кримінальних правопорушень, відповідальність за корупційні діяння, перелік суб’єктів протидії корупції та законодавчого забезпечення протидії корупції. Призначений для студентів та курсантів вищих навчальних закладів, а також для професійного навчання державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, працівників, уповноважених на виконання функцій держави. The textbook covers the characteristics of corruption offenses, liability for corruption, the list of subjects of anti-corruption and anti-corruption legislation. It is intended for students and cadets of higher educational institutions, as well as for professional training of civil servants, local government officials, employees authorized to perform state functions.
Запобігання кібершахрайству у фінансовому секторі
(Ірпінський юридичний часопис: науковий журнал, 2023) Бодунова Олеся Миколаївна; Bodunova Olesia Mykolaivna
У статті розглянуто проблеми та особливості запобігання кібершахрайству у фінансовому секторі. Зазначено, що враховуючи сучасний етап цифровізації усіх сфер фінансового життя у світі, а також кризові явища в економіці очевидним стає те, що проблема фінансового шахрайства стає все більш актуальною як для фізичних, так і для юридичних осіб. Щороку в міру розвитку цифрових технологій з’являються нові види та способи шахрайства з фінансовими ресурсами, фінансове шахрайство має усі передумови та можливості до швидкої адаптації в сучасних умовах здійснення суб’єктами господарювання своєї підприємницької діяльності. Не винятком є і той факт, що фінансове шахрайство є доволі поширеним явищем на підприємствах. Особливо актуальним це питання стало під час повномасштабної війни в Україні, оскільки кібершахрайство набуло особливих масштабів. Користуючись війною та скрутним становищем українців, злочинці маніпулюють емоційним станом людей, таким чином незаконно отримуючи від них кошти. Найбільш поширений серед нових – це фейкова соціальна допомога від державних чи міжнародних організацій. Із середини 2022 року до сьогодні за ним спостерігається найбільша активність. Так, щодня в Україні за посиланнями на шахрайські фішингові сайти переходять в середньому 10 000 – 15 000 громадян, які відповідно стають жертвами шахраїв. Застосовуючи шкідливі фішингові ресурси, злочинці намагаються ошукати громадян та отримати доступ до їхніх фінансових даних. Такі сайти в основному стилізовані під урядові портали, Дію, Є-Допомогу, під сайти українських банків, міжнародних організацій та відомих платіжних сервісів. Звернено увагу на міжнародний досвід у цій сфері. Задля протидії протиправним посяганням на електронні інформаційні ресурси має бути закріплення механізму оперативного обмеження (блокування) певного інформаційного ресурсу (інформаційного сервісу) та впровадження особливих умов проведення обшуку і арешту електронних доказів, насамперед закріплення процесуально значимої можливості копіювання інформації, а також імплементація в національне законодавство положень про невідкладне фіксування і подальше зберігання даних операторами, провайдерами телекомунікацій, власниками ресурсу (веб-сайту) із забезпеченням їх цілісності. The article examines the problems and peculiarities of preventing cyber fraud in the financial sector. It is noted that given the current stage of digitalization of all spheres of financial life in the world, as well as the crisis in the economy, it is obvious that the problem of financial fraud is becoming increasingly relevant for both individuals and legal entities. Every year, as digital technologies develop, new types and methods of fraud with financial resources emerge, and financial fraud has all the prerequisites and opportunities for rapid adaptation in the current conditions of business activities of business entities. It is no exception that financial fraud is a fairly common phenomenon at enterprises. This issue has become particularly relevant during the full-scale war in Ukraine, as cyber fraud has become particularly widespread. Taking advantage of the war and the difficult situation of Ukrainians, criminals manipulate the emotional state of people, thus illegally obtaining funds from them. The most common of the new scams is fake social assistance from government or international organizations. From mid-2022 to the present, it has been the most active. For example, an average of 10,000-15,000 people in Ukraine follow links to fraudulent phishing sites every day, and fall victim to fraudsters. Using malicious phishing resources, criminals try to deceive citizens and gain access to their financial data. Such sites are mostly stylized as government portals, Diia, E-Dopomoga, websites of Ukrainian banks, international organizations and well-known payment services. Attention is drawn to international experience in this area. In order to counteract unlawful encroachments on electronic information resources, it is necessary to establish a mechanism for prompt restriction (blocking) of a certain information resource (information service) and to introduce special conditions for search and seizure of electronic evidence, first of all, to establish a procedurally significant possibility of copying information, and also to implement into national legislation the provisions on immediate recording and further storage of data by operators, telecommunications providers, owners of a resource (website) with.
Захист прав людини у кримінальному провадженні в умовах сьогодення: європейський досвід
(Науковий вісник публічного та приватного права, 2023) Бодунова Олеся Миколаївна; Грицюк Ігор Васильович; Bodunova Olesia Mykolaivna; Hrytsiuk Ihor Vasylovych
У статті розглянуто сучасний механізм захисту прав людини у кримінальному провадженні. Відмічено, що забезпечення прав та свобод людини є ключовим аспектом будь-якої демократичної держави, і Україна не виняток. Беручи на себе зобов'язання гарантувати права та свободи, визначені в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, та дотримуючись практики Європейського суду з прав людини, Україна прагне досягти світових стандартів щодо захисту прав людини. Суспільна свідомість про права та свободи зростає, що викликає більш вимогливий підхід до ролі держави у їхньому забезпеченні. Особливо важливо, що громадяни України стають більш обізнаними про свої права, а також здатними вимагати їх захисту від державних органів. Звернено увагу на те, що Україна також застосовує як індивідуальні, так і загальні заходи для виконання рішень ЄСПЛ. Це означає, що, крім вжиття конкретних заходів для відшкодування конкретних порушень, держава також приймає загальні заходи для уникнення подібних порушень у майбутньому та забезпечення відповідності внутрішнього законодавства стандартам ЄСПЛ. Отже, виконання рішень ЄСПЛ в країнах Європи, включаючи Україну, базується на комплексному підході, що включає як індивідуальні, так і загальні заходи для забезпечення захисту прав людини та верховенства права. Доведено, що заходи, спрямовані на усунення системних проблем та їх першопричин, визначені в рішеннях Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), є критичними для забезпечення ефективного захисту прав людини та виконання міжнародних зобов'язань країни-відповідача. Ці заходи включають, зокрема: внесення змін до чинного законодавства та практики його застосування для вирішення проблем, визначених у рішенні ЄСПЛ; внесення змін до адміністративної практики з метою усунення порушень прав людини; забезпечення юридичної експертизи законопроєктів з питань вивчення Конвенції та практики ЄСПЛ; проведення професійної підготовки з питань вивчення Конвенції та практики ЄСПЛ для різних категорій працівників, чия професійна діяльність пов'язана з правозастосуванням; інші заходи, визначені за умови нагляду з боку Комітету міністрів Ради Європи, які спрямовані на усунення системних недоліків та забезпечення відшкодування наслідків порушень прав людини. The article examines the modern mechanism of human rights protection in criminal proceedings. It is noted that ensuring human rights and freedoms is a key aspect of any democratic state, and Ukraine is no exception. By committing itself to guaranteeing the rights and freedoms set out in the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms of 1950 and following the case law of the European Court of Human Rights, Ukraine is striving to achieve international standards of human rights protection. Public awareness of rights and freedoms is growing, which leads to a more demanding approach to the role of the state in ensuring them. It is especially important that Ukrainian citizens are becoming more aware of their rights and are able to demand their protection from state authorities. It is noted that Ukraine also applies both individual and general measures toimplement the judgments of the ECtHR. This means that in addition to taking specific measures to redress specific violations, the state also takes general measures to avoid similar violations in the future and to ensure that domestic legislation complies with the ECHR standards. Thus, the implementation of the ECHR judgments in European countries, including Ukraine, is based on a comprehensive approach that includes both individual and general measures to ensure the protection of human rights and the rule of law. It is proved that measures aimed at eliminating systemic problems and their root causes identified in the judgments of the European Court of Human Rights (ECHR) are critical for ensuring effective human rights protection and fulfilment of the respondent country's international obligations. These measures include, in particular: amendments to the current legislation and its application practice to address the problems identified in the ECHR judgment; amendments to administrative practice to eliminate human rights violations; ensuring legal expertise of draft laws on the study of the Convention and ECHR case law; conducting professional training on the study of the Convention and ECHR case law for various categories of employees whose professional activities are related to law enforcement; other measures determined under the supervision of the Committee.
Кримінальне право України. Особлива частина. Навчальний посібник. Конспект лекцій
(Видавець ТОВ «ТВОРИ», 2021) Топчій Василь Васильович; Дідківська Галина Василівна; Нікітін Юрій Вікторович; Мірошниченко Сергій Сергійович; Курбатова Ірина Сергіївна; Бодунова Олеся Миколаївна; Гмирін Андрій Анатолійович; Лугіна Наталія Анатоліївна; Завидняк Ірина Олександрівна; Мудряк Тамара Олександрівна; Драган Олена Василівна; Бірюкова Інна Георгіївна; Topchii Vasyl Vasylovych; Didkivska Halyna Vasylivna; Nikitin Yurii Viktorovych; Miroshnychenko Serhii Serhiiovych; Kurbatova Iryna Serhiivna; Bodunova Olesia Mykolaivna; Hmyrin Andrii Anatoliiovych; Luhina Nataliia Anatoliivna; Zavydniak Iryna Oleksandrivna; Mudriak Tamara Oleksandrivna; Drahan Olena Vasylivna; Biriukova Inna Heorhiivna
Навчальний посібник підготовлений колективом авторів кафедри кримінального права та кримінології Університету ДФС України. Його мета – надати допомогу студентам у вивченні основних понять Особливої частини кримінального права. Посібник містить зміни теоретичних та законодавчих положень галузі кримінального права, враховує зміст інших законів та підзаконних нормативних актів, зокрема постанов Пленуму Верховного Суду України. Рекомендований для студентів, курсантів, педагогічних та науково – педагогічних працівників юридичних закладів України. The study guide was prepared by the team of authors of the Department of Criminal Law and Criminology of the University of the Federal Security Service of Ukraine. Its purpose is to help students learn the basic concepts of the Special Part of Criminal Law. The manual contains changes to theoretical and legislative provisions in the field of criminal law, takes into account the content of other laws and subordinate regulatory acts, in particular the resolutions of the Plenum of the Supreme Court of Ukraine. Recommended for students, cadets, teaching and research and teaching staff of legal institutions of Ukraine.
Кримінологічні засади запобігання злочинності у сфері інформаційних технологій
(Ірпінь, 2023) Бодунова Олеся Миколаївна; Bodunova Olesia Mykolaivna
У дисертації визначені кримінологічні засади запобігання злочинності у сфері інформаційних технологій в Україні. Досліджено генезу та історичний розвиток запобігання злочинності у сфері інформаційних технологій. Встановлено, що основними рисами початку розвитку кіберзлочинності є: 1) перші випадки кримінальних правопорушень, вчинені з використанням електронних обчислювальних машин, свідчать про початок цього явища та зростання інтересу до комп’ютерної та мережевої діяльності як засобу для вчинення кримінальних правопорушень; 2) формування організованих злочинних груп, які використовували свої знання для незаконного збагачення та порушення встановленого порядку, свідчить про еволюцію цього явища від окремих випадків до організованої діяльності; 3) на цьому етапі відсутність ефективних інструментів правового регулювання боротьби з кіберзлочинністю стала значущим обмеженням у запобіганні цим кримінальним правопорушенням; 4) існувала відсутність випадків покарання комп’ютерних злочинців за їх протиправну діяльність, оскільки правова база для цього була недостатньо розвиненою. The dissertation defines the criminological principles of crime prevention in the field of information technology in Ukraine. The genesis and historical development of crime prevention in the field of information technology are investigated. It is established that the main features of the beginning of the development of cybercrime are: 1) the first cases of criminal offences committed with the use of electronic computers indicate the beginning of this phenomenon and the growing interest in computer and network activities as a means of committing criminal offences; 2) the formation of organised criminal groups which used their knowledge for illicit enrichment and violation of the established order indicates the evolution of this phenomenon from individual cases to organised activities; 3) at this stage, the lack of effective legal instruments to regulate.
Особливості правового моніторингу нормативно-правових актів в Україні
(Ірпінський юридичний часопис: науковий журнал, 2023) Бодунова Олеся Миколаївна; Яцик Тетяна Петрівна; Bodunova Olesia Mykolaivna; Yatsyk Tetiana Petrivna
У статті досліджується поняття та особливості правового моніторингу в Україні відповідно до проекту закону «Про правотворчу діяльність». Зазначено, що апробовані прогресивні практики щодо оцінки пливу проєкту нормативно-правого акту на суспільні відносини є звичайною практикою для країн членів Європейського Союзу. Так, зокрема, у Чехії, Німеччині, Греції, Угорщині, Латвії, Польщі, Швеції, Іспанії оцінки впливу надаються для усіх типів проєктів нормативно-правових актів. В Україні теж діє система моніторингу усіх проєктів нормативно-правових актів. Проте формальний підхід до проведення таких процедур суб’єктами правотворчої діяльності в нашій країні, небажання відшукати найбільш ефективний та дієвий варіант вирішення проблеми на основі об’єктивних емпіричних даних та наукових досліджень призводить до низької якості законодавчого регулювання. В умовах сьогодення у нашій державі виникла необхідність у розробці чіткого та дієвого механізму написання і прийняття нормативно-правових актів, адже така процедура на сьогодні не є досконалою. У зв’язку з цим, було розроблено законопроєкт 5707 «Про правотворчу діяльність», яким визначаються основи правотворення в нашій державі. Проте проєкт цього нормативно-правового акту має певні недоліки, зокрема, щодо етапів правотворчого процесу, експертизи нормативно-правових актів, які можна усунути в процесі прийняття цього закону. У зв’язку з активізацією євроінтеграційних процесів правовий моніторинг нормативно-правових актів має стати обов’язковим та ефективним елементом перевірки нормативно-правових актів, спрямованим не тільки на оцінку якості нормативно-правового акта, а й розробку обґрунтованих пропозицій щодо удосконалення законодавства. Правовий моніторинг нормативно-правового акта включає його комплексне дослідження з точки зору відповідності проекту правовим принципам; правильності використання правових категорій; співвідношення проектованих рішень з іншими актами, включаючи договори України з іноземними державами та визнані Україною міжнародно-правові акти; забезпечення системності законодавства; обґрунтованості вибору форми акта; коректності застосування тих чи інших засобів юридичної техніки; відповідності положень проекту сучасним досягненням вітчизняної та зарубіжної науки і практики в аналізі конкретної проблеми, що становить предмет майбутнього нормативно-правового акта. Підсумовано, що відповідний законопроєкт містить певні недоліки регулювання правового моніторингу нормативно-правових актів, які можуть призвести до формалізації цього інституту на практиці. Тому доцільно внести зміни до проєкту, які б удосконалили процес моніторингу правових актів в Україні. The article examines the concept and features of legal monitoring in Ukraine in accordance with the draft law «On Law-Making Activities». It is noted that proven progressive practices regarding the assessment of the impact of the draft regulatory act on social relations are a common practice for the member states of the European Union. So, in particular, in the Czech Republic, Germany, Greece, Hungary, Latvia, Poland, Sweden, and Spain, impact assessments are provided for all types of projects of regulatory and legal acts. In Ukraine, too, there is a system of monitoring of all projects of regulatory and legal acts. However, the formal approach to the implementation of such procedures by subjects of law-making activity in our country, the reluctance to find the most effective and efficient solution to the problem based on objective empirical data and scientific research leads to a low quality of legislative regulation. In today's conditions in our country, there is a need to develop a clear and effective mechanism for writing and adopting normative legal acts, because such a procedure is currently not perfect. In this regard, draft law 5707 "On law-making activity" was developed, which defines the foundations of law-making in our country. However, the draft of this normative-legal act has certain shortcomings, in particular, regarding the stages of the law-making process, examination of normative-legal acts, which can be eliminated in the process of adopting this law. In connection with the intensification of European integration processes, legal monitoring of regulatory acts should become a mandatory and effective element of checking regulatory acts, aimed not only at assessing the quality of the regulatory act, but also at developing substantiated proposals for improving the legislation. Legal monitoring of a normative legal act includes its comprehensive study from the point of view of compliance of the project with legal principles; the correctness of the use of legal categories; correlation of projected solutions with other acts, including Ukraine's treaties with foreign countries and international legal acts recognized by Ukraine; ensuring the system of legislation; justification of the choice of the form of the act; the correctness of the application of certain legal techniques; compliance of the provisions of the project with the modern achievements of domestic and foreign science and practice in the analysis of a specific problem, which is the subject of a future normative legal act. It is concluded that the relevant draft law contains certain shortcomings in the regulation of legal monitoring of normative legal acts, which may lead to the formalization of this institution in practice. Therefore, it is advisable to make changes to the project that would improve the process of monitoring legal acts in Ukraine.
Особливості судової (кримінальної) термінології в Україні
(Юридичний науковий електронний журнал, 2022) Грицюк Ігор Васильович; Бодунова Олеся Миколаївна; Hrytsiuk Ihor Vasylovych; Bodunova Olesia Mykolaivna
У статті розглянуто особливості судової (кримінальної) термінології в Україні. Доведено, що в результаті постійного виникнення нових понять позамовної дійсності та одиниць їх іменування розвивається й модифікується концептуальна система людини, здійснюється переосмислення наявного потенціалу мовних засобів, його трансформація та інтегрування для подальшого використання як номінації. Також зазначено, що творення термінів переважно відбувається шляхом семантичної деривації, яка включає метонімізацію та метафоризацію (використання знака однієї предметної галузі для позначення іншої). Також використовуються методи запозичення, калькування з інших мов, використання морфологічних засобів словотвору, інтернаціональних елементів, стандартних терміноелементів, абревіації та креації – процесу створення абсолютно нового мовного знака. Зроблено висновок, що для подальшого розвитку та вдосконалення судової термінології в Україні існують кілька ключових перспектив: 1) продовження адаптації української судової термінології до міжнародних стандартів та термінології сприятиме покращенню міжнародної співпраці та зрозумінню юридичних документів; 2) використання сучасних технологій та інновацій для створення електронних баз даних та онлайн-ресурсів, що містять актуальну та стандартизовану судову термінологію; 3) залучення фахівців з лінгвістики, юриспруденції та термінології для розробки та оцінки нових термінів, забезпечуючи їх точність та відповідність правовим концепціям; 4) збереження та розвиток української юридичної термінології, спрямованої на відтворення та вдосконалення національної юридичної ідентичності; 5) вдосконалення системи навчання юристів та перекладачів у галузі судової термінології, забезпечуючи їхню компетентність та високий рівень володіння мовою; 6) залучення представників громадськості до процесу формування та вдосконалення судової термінології для врахування різних голосів та поглядів; 7) розширення міждисциплінарного підходу, залучаючи фахівців з різних галузей, таких як лінгвістика, правознавство та технології, для забезпечення повноцінного вивчення та розвитку термінології; 8)проведення регулярних оновлень та рецензій судової термінології, щоб враховувати зміни в законодавстві та визначення нових юридичних понять The article deals with the peculiarities of judicial (criminal) terminology in Ukraine. It is proved that as a result of the constant emergence of new concepts of extra-linguistic reality and their naming units, the human conceptual system develops and modifies, and the existing potential of language means is rethought, transformed and integrated for further use as nominations. It is also noted that the creation of terms mainly occurs through semantic derivation, which includes metonymization and metaphorization (the use of a sign of one subject area to denote another). Also used are methods of borrowing, calquing from other languages, the use of morphological means of word formation, international elements, standard term elements, abbreviation and creation – the process of creating a completely new linguistic sign. The author concludes that there are several key prospects for further development and improvement of judicial terminology in Ukraine: 1) further adaptation of Ukrainian judicial terminology to international standards and terminology will facilitate international cooperation and understanding of legal documents; 2) use of modern technologies and innovations to create electronic databases and online resources containing up-to-date and standardised judicial terminology; 3) involvement of linguistics, law and terminology experts to develop and evaluate new terms, ensuring their accuracy and compliance with legal concepts; 4) preservation and development of the Ukrainian legal terminology aimed at reproducing and improving the national legal identity; 5) improvement of the system of training lawyers and translators in the field of judicial terminology, ensuring their competence and high level of language proficiency; 6) involvement of the public in the process of formation and improvement of judicial terminology to take into account different voices and views; 7) expanding the interdisciplinary approach, involving experts from various fields, such as linguistics, law and technology, to ensure the full study and development of terminology; 8) conducting regular updates and reviews of judicial terminology to take into account changes in legislation and the definition of new legal concepts.
Практикум з іноземної мови для правників
(Ірпінь : ДПУ, 2023) Бодунова Олеся Миколаївна; Хмизова Ольга Василівна; Заїка Тетяна Володимирівна; Литвинська Тетяна Юріївна; Дубова Ганна Вікторівна; Bodunova Olesia Mykolaivna; Khmyzova Olha Vasylivna; Zaika Tetiana Volodymyrivna; Lytvynska Tetiana Yuriivna; Dubova Hanna Victorivna
Навчальний посібник підготовлений колективом кафедри правничої лінгвістики Державного податкового університету. Його метою є за допомогою вправ і завдань оволодіти здобувачам вищої освіти навичками читання та перекладу оригінальних англомовних текстів, а також засвоїти спеціальну лексику, пов’язану з різними галузями права. Рекомендований для здобувачів вищої освіти першого (бакалаврського) рівня, педагогічних, науково-педагогічних працівників закладів вищої освіти юридичного спрямування. The study guide was prepared by the staff of the Department of Legal Linguistics of the State Tax University. Its purpose is to use exercises and tasks to master the skills of reading and translating original English-language texts for students of higher education, as well as to learn special vocabulary related to various branches of law. Recommended for students of higher education of the first (bachelor's) level, pedagogic, scientific and pedagogical workers of institutions of higher education in the field of law.
Розслідування кримінальних правопорушень: міжнародний вимір
(Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції, 2023) Бодунова Олеся Миколаївна; Грицюк Ігор Васильович; Bodunova Olesia Mykolaivna; Hrytsiuk Ihor Vasylovych
У статті розглянуто особливості розслідування кримінальних правопорушень на сучасному етапі розвитку України та світу. Зазначено, що в сучасній правовій системі докази стають все більш важливим елементом у кримінальному процесі, оскільки їх використання відображає технологічний прогрес і розвиток суспільства. Однак, в Україні ще не достатньо розроблені норми, які регулювали б використання доказів у кримінальному процесі. Наявність чітких і детальних правил щодо збирання, представлення та використання доказів є критично важливою для забезпечення справедливого і ефективного кримінального судочинства. Такі правила повинні визначати, які види доказів є прийнятними, як їхню достовірність можна перевірити, як вони повинні бути збережені та представлені на судовому засіданні, і як їх можна використовувати в процесі вирішення справ. Встановлено, що ключовими напрямами державної політики з питань розслідування кримінальних правопорушень є: гарантування незалежності інформаційної сфери України; удосконалення державного регулювання розвитку інформаційної галузі через створення правових та економічних умов для розвитку національної інформаційної інфраструктури та ресурсів, використання передових технологій, заповнення внутрішнього та світового інформаційного простору достовірною інформацією про Україну; активне залучення засобів масової інформації до запобігання та протидії корупції, зловживанням службовим становищем та іншим явищам, що становлять загрозу національній безпеці України. Також гарантування поваги конституційних прав на свободу слова, доступ до інформації, захист персональних даних, запобігання незаконному втручанню в діяльність ЗМІ та журналістів, заборона цензури, дискримінації в інформаційній сфері та переслідування журналістів за політичні переконання, виконання професійних обов'язків та критику; проведення комплексу заходів для захисту національного інформаційного простору та протидії монополізації інформаційної сфери України. The article examines the peculiarities of criminal offences investigation at the current stage of development of Ukraine and the world. It is noted that in the modern legal system, evidence is becoming an increasingly important element in criminal proceedings, since its use reflects technological progress and development of society. However, Ukraine has not yet sufficiently developed the rules governing the use of evidence in criminal proceedings. Clear and detailed rules on the collection, presentation and use of evidence are critical to ensuring a fair and efficient criminal justice system. Such rules should define what types of evidence are admissible, how their reliability can be verified, how they should be preserved and presented at trial, and how they can be used in the adjudication of cases. The author establishes that the key areas of the State policy on investigation of criminal offences are: guaranteeing the independence of the information sphere of Ukraine; improving the State regulation of the information industry development through creation of legal and economic conditions for the development of national information infrastructure and resources, use of advanced technologies, filling the domestic and global information space with reliable information about Ukraine; active involvement of the media in preventing and combating criminal offences. Also, guaranteeing respect for the constitutional rights to freedom of speech, access to information, protection of personal data, prevention of unlawful interference in the activities of the media and journalists, prohibition of censorship, discrimination in the information sphere as well as persecution of journalists for political beliefs, professional duties and criticism; implementation of a set of measures to protect the national information space and counteract the monopolisation of the information sphere of Ukraine.
Розуміння правотворчості та нормотворчості в контексті проєкту закону України «Про правотворчу діяльність»
(Ірпінський юридичний часопис : науковий журнал, 2022) Бодунова Олеся Миколаївна; Хмизова Ольга Василівна; Bodunova Olesia Mykolaivna; Khmyzova Olha Vasylivna
У статті досліджується поняття правотворчості та нормотворчості відповідно до проєкту Закону України «Про правотворчу діяльність». Звернено увагу на те, що правотворча форма правової діяльності посідає вагоме місце серед інших форм правової діяльності та відіграє важливу роль у здійсненні функцій держави, надає їм нормативного визначення та формує нормативну базу для їх життєдіяльності. Зазначено, що правотворча діяльність як одна з основних функцій органів публічної влади з часу набуття незалежності Україною гостро потребувала комплексної нормативної регламентації на рівні закону. Неодноразові невдалі спроби прийняття закону про нормативно-правові акти, врегулювання питання планування правотворчої діяльності, забезпечення належних механізмів контролю за вказаною діяльністю наражалися на нездатність законодавця сформувати політично узгоджену позицію, що призвела до фундаментальних прогалин у сфері законодавчого регулювання правотворчості. Проте 2021 року народними депутатами був розроблений проєкт Закону України «Про правотворчу діяльність», який детально врегульовує термінологічну базу і механізм прийняття нормативно-правових актів в Україні, чим суттєво змінює підхід до правотворчості. Основною ціллю цього законопроєкту – налагодити й унормувати питання нормопроєктної і правотворчої діяльності. Він покликаний врегулювати питання правотворчої діяльності в Україні, зокрема діяльності та регулювання відносин, пов‟язаних із її плануванням, розробкою, прийняттям (виданням), застосуванням нормативно-правових актів та правовим моніторингом. Однією з його ключових особливостей є визначення правил ієрархії нормативно-правових актів. Зазначено, що у правовій літературі більша увага приділяється саме поняттю «нормотворча діяльність». У законопроєкті поняття правотворчості та нормотворчості чітко розмежовані, додаючи до правотворчості, крім нормотворчості, ще планування: «Правотворча діяльність – це діяльність з планування, розробки проекту нормативно-правового акта (його концепції) та прийняття (видання) нормативно-правового акта, метою якої є правове врегулювання та/або охорона суспільних відносин». З огляду на це висловлено власну думку щодо цього питання та сформульоване авторське визначення правотворчості. The article examines the concepts of law-making and rule-making in accordance with the draft law of Ukraine «On Law-Making Activity». Attention is drawn to the fact that the law-making form of legal activity occupies an important place among other forms of legal activity and plays an important role in the implementation of state functions, gives them a normative definition and forms a normative basis for their life activities. It was noted that law-making activity, as one of the main functions of public authorities, has been in dire need of complex regulatory regulation at the level of law since Ukraine gained independence. Repeated unsuccessful attempts to adopt a law on normative legal acts, attempts to regulate the issue of planning law-making activities, to ensure proper control mechanisms for the specified activities, were exposed to the legislator's inability to form a politically agreed position, which led to fundamental gaps in the field of legislative regulation of law-making. However, in 2021, people's deputies developed a draft law «On law-making activity», which regulates in detail the terminological base and the mechanism of adoption of normative legal acts in Ukraine, which significantly changes the approach to law-making. The main goal of this draft law is to establish and standardize the issue of normative and law-making activities. It is designed to regulate issues of law-making activity in Ukraine, in particular, activities and regulation of relations related to its planning, development, adoption (issuance), application of normative legal acts and legal monitoring. One of its key features is the definition of the rules of the hierarchy of normative legal acts. It is noted that in the legal literature more attention is paid to the concept of «normative activity». In the draft law, the concepts of law-making and rule-making are clearly distinguished, adding to law-making, in addition to rule-making, «planning»: «Law-making activity is the activity of planning, developing a draft of a normative-legal act (its concept) and adopting (issuing) a normative-legal act, the purpose of which there is legal regulation and/or protection of social relations». In view of this, an own opinion on this issue was expressed and the author's definition of law-making was formulated
Система кримінальних правопорушень у сфері інформаційних технологій: міжнародно-правовий вимір
(Ірпінський юридичний часопис, 2023) Топчій Василь Васильович; Бодунова Олеся Миколаївна; Topchii Vasyl Vasylovych; Bodunova Olesia Mykolaivna
У статті досліджується система кримінальних правопорушень у сфері інформаційних технологій відповідно до норм міжнародного права. Зазначено, що впродовж останнього двадцятиліття у світі триває процес формування інформаційного суспільства, а тому все більше розвиваються обчислювальні та інформаційні мережі — унікальне поєднання комп’ютерів і комунікацій. З кожним днем більш активно розвиваються сучасні інформаційні технології і в Україні. Людська цивілізація на межі тисячоліть вступила в еру інформації. Світовою системою комп’ютерних комунікацій щодня користуються сотні мільйонів людей. Це надає нові можливості розвитку національної культури, освіти, науки й економіки. Проте технологічний прогрес і впровадження інформаційних технологій у всі сфери життєдіяльності суспільства має негативний ефект, оскільки це призводить до збільшення кількості кримінальних правопорушень. Також це дає змогу вчиняти кримінальні правопорушення новими, нетрадиційними способами. Особливо в умовах ведення повномасштабної війни росії проти України використання інформаційних технологій під час вчинення кримінальних правопорушень є звичним явищем для окупантів, що зумовлює розширення переліку кримінально протиправних діянь, які вчиняються у сфері інформаційних технологій. Зроблено висновок, що з розвитком технічного прогресу видозмінюється і злочинність, яка набуває нових, раніше невідомих форм. Так, з виникненням у середині XX століття електронно-обчислювальних пристроїв поняття злочинності в цій сфері неодмінно пов’язувалося з предметом кримінально протиправного впливу або предметом кримінального правопорушення, яким є комп’ютер. Об’єднання комп’ютерів у мережі (локальні, глобальні) надало можливість використовувати ЕОМ як засіб кримінального правопорушення, а місцем його вчинення став кіберпростір. Зважаючи на викладене, у міжнародних нормативно-правових актах універсальне коло кримінальних правопорушень у сфері інформаційних відносин досі не визначене. Це пов’язано з динамічним розвитком злочинності, виникненням нових видів кримінальних правопорушень, що вчиняються у сфері інформаційних технологій. Тому на сьогодні актуальним питанням залишається розроблення єдиної кримінальної стратегії, пов’язаної з комп’ютерними кримінальними правопорушеннями, їх поняттям та системою The article examines the system of criminal offenses in the field of information technologies in accordance with the norms of international law. It is noted that during the last twenty years, the process of forming an information society continues in the world, and therefore computing and information networks are increasingly developing - a unique combination of computers and communications. Every day, modern information technologies are developing more actively in Ukraine as well. Human civilization has entered the era of information at the turn of the millennium. Hundreds of millions of people use the world's computer communications system every day. This provides new opportunities for the development of national culture, education, science and economy. However, technological progress and the introduction of information technology into all areas of society's life have a negative effect, as it leads to an increase in the number of criminal offenses. It also makes it possible to commit new criminal offenses in unconventional ways. Especially in the conditions of Russia's full-scale war against Ukraine, the use of information technologies in the commission of criminal offenses is a common phenomenon for the occupiers, which leads to the expansion of the list of criminally illegal acts committed in the field of information technologies. It was concluded that with the development of technical progress, crime also changes, which acquires new, previously unknown forms. Thus, with the emergence of electronic computing devices in the middle of the 20th century, the concept of crime in this area was necessarily associated with the subject of criminally unlawful influence or the subject of a criminal offense, which is a computer. The combination of computers in the network (local, global) made it possible to use computers as a means of criminal offense, and cyberspace became the place of its commission. Considering the above, the universal range of criminal offenses in the field of information relations has not yet been defined in international legal acts. This is due to the dynamic development of crime, the emergence of new types of criminal offenses committed in the field of information technologies. Therefore, the development of a unified criminal strategy related to computer criminal offenses, their concept and system remains an urgent issue today.
Теоретико-правові засади визначення поняття злочинів у сфері інформаційних технологій
(Вісник Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, 2019) Бодунова Олеся Миколаївна; Bodunova Olesia Mykolaivna
У статті розглянуто наукові позиції та законодавчі джерела того, що називати злочином у сфері інформаційних технологій. Учені використовують різні поняття: кіберзлочини, злочини у сфері інформаційних технологій, комп’ютерні злочини тощо. Однак, досліджуючи їх визначення, стає зрозумілим, що вони є однаковими. Дано авторське визначення злочинів у сфері інформаційних технологій. The article discusses the scientific positions and legislative sources of what should be called an information technology crime. Scientists use different concepts: cybercrime, information technology crime, computer crime, etc. However, when considering these definitions, it becomes clear that they are the same. The author’s definition of crimes in the field of information technologies is given.
Теоретико-прикладні основи запобігання злочинності у сфері інформаційних технологій
(Луцьк : Вежа Друк, 2023) Бодунова Олеся Миколаївна; Bodunova Olesia Mykolaivna
У монографії висвітлено поняття інформаційної безпеки як одного з основних напрямів кримінологічної політики України, визначено стан наукових досліджень злочинності у сфері інформаційних технологій, охарактеризовано генезис дослідження проблематики злочинності у сфері інформаційних технологій, визначено поняття злочинності у сфері інформаційних технологій, сформовано кримінологічний портрет особи злочинця, що вчиняє кримінальні правопорушення у сфері інформаційних технологій, охарактеризовано види кримінальних правопорушень у сфері інформаційних технологій, висвітлено нормативно-правове забезпечення запобігання цього виду злочинності, а також запобігання злочинності у сфері інформаційних технологій в умовах воєнного стану в Україні. The monograph highlights the concept of information security as one of the main directions of criminological policy of Ukraine, the state of scientific research on crime in the field of information technology, characterizes the genesis of research on crime in the field of information technology, the concept of crime in the field of information technology, the criminological portrait of the criminal is formed, who commits criminal offenses in the field of information technology, characterized the types of criminal offenses in the field of information technology technologies, and the regulatory and legal ensuring the prevention of this type of crime, and as well as prevention of crime in the field of information technology technologies in the context of martial law in Ukraine.
Участь засобів масової інформації у запобіганні злочинності в умовах воєнного стану в Україні (на прикладі міста Ірпінь Київської області)
(Ірпінський юридичний часопис: науковий журнал, 2023) Бодунова Олеся Миколаївна; Яцик Тетяна Петрівна; Лугіна Наталія Анатоліївна; Bodunova Olesia Mykolaivna; Yatsyk Tetiana Petrivna; Luhina Nataliia Anatoliivna
У науковій статті розглядаються основні принципи взаємодії ЗМІ з правоохоронними органами в Україні в умовах воєнного стану. Зазначається, що з 24 лютого 2022 року російські окупанти ведуть активну інформаційну війну, крім активних бойових дій, розстрілів мирних жителів, агресивного руйнування будинків та розкрадання майна. Вона проявляється у використанні фейкових профілів у соціальних мережах для отримання інформації про дислокацію Збройних сил України, територіальну оборону та дезінформації цивільного населення, надання українцям неправдивої інформації з метою їх повернення у зону активних бойових дій. Відмічено, що окупантами була проведена активна інформаційна атака на національні ЗМІ з метою припинення поширення інформації про російську агресію та вбивства мирних жителів. Зазначено, що під взаємодією правоохоронних органів і ЗМІ варто розуміти своєрідні відносини між пресслужбами правоохоронних органів і ЗМІ, в результаті яких вони доповнюють результати один одного, створюючи основу для більш ефективної роботи кожної зі сторін. Виокремлено напрями взаємодії ЗМІ з правоохоронними органами в Україні в умовах воєнного стану. Враховуючи норми законодавства та суспільно-політичні реалії, що склалися в Україні, надано рекомендації щодо взаємодії правоохоронних органів із ЗМІ: 1) ухвалення окремого нормативно-правового акта, який би визначав основні принципи взаємодії правоохоронних органів із ЗМІ; обов’язки сторін, зокрема журналістів, поради та рекомендації щодо належного інформування громадськості про події, що відбуваються в Україні; 2) співпраця правоохоронних органів із засобами масової інформації має базуватися насамперед на засадах забезпечення безпеки осіб, а вже потім – на своєчасному інформуванні громадськості про події; 3) правоохоронним органам необхідно звернути особливу увагу на журналістів, які працюють у сфері забезпечення міжнародних стандартів, щоб вони у належний спосіб доносили інформацію як до цивільного населення, так і до міжнародної спільноти. The scientific article examines the main principles of media interaction with law enforcement agencies in Ukraine under martial law. It is noted that since February 24, 2022, the Russian occupiers have been waging an active information war, in addition to active hostilities, shooting civilians, aggressively destroying houses and looting property. It manifests itself in the use of fake profiles in social networks to obtain information about the deployment of the Armed Forces of Ukraine, territorial defense and disinformation of the civilian population, providing false information to Ukrainians with the aim of returning them to the zone of active hostilities. It was noted that the occupiers carried out an active information attack on the national mass media in order to stop the spread of information about Russian aggression and the killing of civilians. It is noted that the interaction of law enforcement agencies and the mass media should be understood as a kind of relationship between the press services of law enforcement agencies and the mass media, as a result of which they complement each other's results, creating a basis for more effective work of each of the parties. Areas of interaction between mass media and law enforcement agencies in Ukraine under martial law are highlighted. Taking into account the norms of legislation and the social and political realities that have developed in Ukraine, recommendations are given regarding the interaction of lawenforcement agencies with the mass media: 1) the adoption of a separate legal act that would determine the main principles of interaction of law enforcement agencies with the mass media; responsibilities of the parties, in particular, journalists, advice and recommendations on properly informing the public about events taking place in Ukraine; 2) cooperation of law enforcement agencies with mass media should be based primarily on the principles of ensuring the safety of individuals, and only then on timely informing the public about events; 3) law enforcement agencies need to pay special attention to journalists who work in the field of ensuring international standards, so that they properly convey information both to the civilian population and to the international community.

Перегляд за Автор "Бодунова Олеся Миколаївна"

Результатів на сторінці

Налаштування сортування