Роль правоохоронних органів у виявленні та документуванні воєнних злочинів: національний і міжнародний контекст

Abstract

У статті досліджується проблематика діяльності правоохоронних органів щодо виявлення та документування воєнних злочинів у контексті національних і міжнародних правових механізмів. Проаналізовано нормативно-правову базу, що регулює діяльність правоохоронних органів у цій сфері, та окреслено особливості взаємодії національних правоохоронних структур із міжнародними організаціями. Визначено специфіку документування воєнних злочинів в умовах збройного конфлікту та викладено ключові стандарти документування, що забезпечують подальшу перспективу використання доказів у міжнародних судових інстанціях. Виокремлено проблемні аспекти національної системи документування воєнних злочинів та запропоновано шляхи їх вирішення через удосконалення нормативно-правової бази й посилення інституційної спроможності правоохоронних органів. Дослідження охоплює аналіз процесуальних особливостей збору доказів в умовах обмеженого доступу до окупованих територій та розкриває методологічні підходи до класифікації воєнних злочинів відповідно до міжнародного гуманітарного права. Особливу увагу приділено висвітленню ролі цифрових технологій та інноваційних методів документування, які дозволяють зберігати цілісність та автентичність доказової бази. Розглянуто питання захисту свідків та потерпілих під час розслідування, а також проблематика забезпечення психологічної підтримки жертв воєнних злочинів у процесі документування. Проаналізовано міжнародний досвід притягнення до відповідальності за воєнні злочини та визначено перспективні напрями його імплементації в національну правову систему. Стаття містить рекомендації щодо вдосконалення механізмів міжвідомчої координації правоохоронних органів та розвитку спеціалізованих підрозділів, покликаних забезпечити ефективне документування та розслідування воєнних злочинів з дотриманням міжнародних стандартів правосуддя.The article explores the issues related to the activities of law enforcement agencies in detecting and documenting war crimes within the framework of national and international legal mechanisms. The regulatory and legal framework governing the operations of law enforcement bodies in this sphere is analyzed, and the specific features of cooperation between national law enforcement structures and international organizations are outlined. The specificity of documenting war crimes in conditions of armed conflict is defined, and the key documentation standards ensuring the future admissibility of evidence in international judicial institutions are presented. The problematic aspects of the national system for documenting war crimes are highlighted, and possible solutions are proposed through the improvement of the legal framework and the strengthening of the institutional capacity of law enforcement agencies. The study covers an analysis of the procedural peculiarities of evidence collection in conditions of limited access to occupied territories and reveals methodological approaches to the classification of war crimes in accordance with international humanitarian law. Special attention is given to the role of digital technologies and innovative documentation methods that allow for the preservation of the integrity and authenticity of evidentiary materials. The article examines the issues of witness and victim protection during investigations, as well as the challenges related to providing psychological support to victims of war crimes throughout the documentation process. International practices of accountability for war crimes are analyzed, and promising directions for their implementation in the national legal system are identified. The article includes recommendations for improving mechanisms of interagency coordination among law enforcement bodies and for the development of specialized units aimed at ensuring the effective documentation and investigation of war crimes in accordance with international justice standards.