Міжнародні стратегічні комунікації в діджитальну епоху

Abstract

Досліджується напрям, або технологія, «міжнародні стратегічні комунікації», який протягом останніх двох десятків років активно розвивається, набуваючи виразних особливостей у різних національних системах. Метою дослідження є уточнення сутності, специфіки, завдань, суб’єктів і інструментів міжнародних стратегічних комунікацій цифрової епохи, зокрема реалізованих через медійне посередництво. Адже нині все помітнішою стає медіатизація суспільної діяльності, зокрема політичних відносин. Доводиться, що заходи з розвитку стратегічних комунікацій мають охоплювати дві групи дій: 1) системну боротьбу з пропагандою (насамперед, онлайн), усвідомлюючи, що вона потребує збільшення ресурсів (фінансових і людських); 2) покращення компетенції самих користувачів (тренінги, школи, лекції, інші освітні проєкти, фінансовані міжнародними фондами і громадськими організаціями). 3) об’єднання зусиль європейських країн із вибудовування спільної системи відсічі російській, і загалом — антидемократичній пропаганді. Ключовими елементами, на які мають спрямовуватися зусилля, услід за іншими авторами, вважаємо такі: ЗМІ (як джерела інформації), технології (як механізм передачі), споживач (аудиторія). Маючи достатньо потужну нормативно-правову базу й організаційну структуру в організації кібербезпеки, Україні варто, на думку експертів, «відходити від риторики й техніки ‘‘впливу‘‘», переходячи до взаємодії всіх зацікавлених сторін — з урахуванням очікувань та інтересів усіх акторів міжнародної стратегічної комунікаційної взаємодії.

The article examines the direction or technology of ‘international strategic communications’, which has been actively developing over the past two decades, acquiring distinctive features in different national systems. The purpose of the study is to clarify the essence, specificity, tasks, actors and tools of international strategic communications of the digital era, in particular, those implemented through media mediation. After all, the mediatisation of social activities, including political relations, is becoming more and more noticeable today. It is argued that measures to develop strategic communications should include two groups of actions: 1) systematic struggle against propaganda (primarily online), realising that it requires more resources (financial and human); 2) improving the competence of users themselves (trainings, schools, lectures, other educational projects funded by international foundations and NGOs) 3) combining the efforts of European countries to build a common system of countering Russian and, in general, anti-democratic propaganda. Following other authors, we believe that the key elements that should be addressed are the following: Media (as a source of information), technology (as a transmission mechanism), and consumer (audience). Having a sufficiently strong regulatory framework and organisational structure in cybersecurity, Ukraine should, according to experts, ‘move away from the rhetoric and techniques of “influence”’, moving to the interaction of all stakeholders - taking into account the expectations and interests of all actors in international strategic communication interaction.