ІНСТИТУЦІЙНИЙ РЕПОЗИТАРІЙ ДЕРЖАВНОГО ПОДАТКОВОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Institutional Repository of the State Tax University (iRDPU)

ISSN 3083-6344

Вітаємо на цифровій платформі iRDPU, що забезпечує накопичення, систематизацію, обробку, зберігання та надання у відкритий доступ електронних версій інтелектуальних продуктів університетської спільноти.

Проєкт реалізовано на базі програмного забезпечення DSpace© та підтримується Науковою бібліотекою університету.

Кількість документів у репозитарії: 6097

Нові надходження

  • Тип елементу:Публікація,
    Кримінально-правовий аналіз торгівлі людьми в Україні в умовах воєнного стану
    (ПВНЗ «Університет сучасних знань», 2025) Лугіна, Наталія Анатоліївна; Ільніцька, Олександра Ростиславівна
    У статті здійснено кримінально-правовий аналіз, форми діяння та способи торгівлі людьми в умовах воєнного стану. Встановлено всі ознаки складу кримінального правопорушення, необхідні для кваліфікації торгівлі людьми. Визначено, що безпосереднім об’єктом цього правопорушення є свобода людини. Розглянуто потенційних жертв торгівлі людьми, а також суб’єктивну сторону цього кримінального правопорушення. Досліджено судову практику, виявлено проблемні питання, що стосуються призначення покарання та звільнення від відповідальності за торгівлю людьми. В умовах воєнного стану ситуація ускладнюється через ослаблену правову та соціальну інфраструктуру, а також через порушення безпеки, що створює можливості для експлуатації людей, а також значно ускладнюється моніторинг і контроль за потенційними жертвами торгівлі людьми, особливо у районах, які піддаються військовим діям або знаходяться під окупацією. Зокрема, зростає вразливість внутрішньо переміщених осіб, жінок і дітей, які стають мішенню для зловмисників. Торгівля людьми остаточно не викорінено навіть у державах, визнаних розвиненими не лише в економічному відношенні, а й у політичному та правовому. Консолідована відповідь держави, міжнародної спільноти та суспільства здатна дати рішучу відсіч цій загрозі. З урахуванням сучасних викликів воєнного стану запропоновано заходи щодо посилення протидії цьому кримінальному правопорушенню, а також ідентифікації жертв торгівлі людьми, особливо серед внутрішньо переміщених осіб та біженців, які перебувають у зоні підвищеного ризику. Запропоновано доповнити ч. 2 ст. 149 КК України новою кваліфікуючою обставиною шляхом додавання формулювання «чи в умовах воєнного або надзвичайного стану». Аргументовано, що внесення відповідних змін сприятиме посиленню кримінально-правової охорони прав і свобод особи в екстремальних умовах та дозволить більш диференційовано підходити до призначення покарання з урахуванням всіх обставин вчинення кримінального правопорушення.
  • Тип елементу:Публікація,
    Гарантії справедливого суду в умовах збройного конфлікту: кримінально-процесуальний аспект
    (ДВНЗ «Ужгородський національний університет», 2025) Лугіна, Наталія Анатоліївна; Беличко, Віталій Федорович; Підгородецький, Валентин Олександрович
    Наукова робота присвячена комплексному дослідженню проблематики забезпечення гарантій справедливого суду в умовах збройного конфлікту з точки зору кримінально-процесуального права. Робота розкриває фундаментальні виклики, з якими стикається судова система під час збройного конфлікту, аналізує міжнародно-правові стандарти та національні механізми захисту права на справедливий суд. Особлива увага приділяється співвідношенню норм міжнародного гуманітарного права та міжнародного кримінального права з національним кримінальним процесуальним законодавством. Досліджено проблеми доступу до правосуддя на територіях, що зазнали впливу збройного конфлікту, питання збирання та оцінки доказів в умовах конфлікту, а також особливості забезпечення незалежності та неупередженості суддів. Окремо висвітлюються аспекти процесуальної безпеки свідків та потерпілих від воєнних злочинів, а також специфіка дотримання розумних строків судового розгляду в екстремальних умовах. Розглянуто інституційні та процесуальні адаптації, які необхідні для забезпечення справедливого судочинства в умовах обмежених ресурсів та безпекових загроз. На основі вивчення міжнародного досвіду та аналізу судової практики, зокрема рішень Європейського суду з прав людини, запропоновано концептуальні підходи до вдосконалення кримінального процесуального законодавства та практики його застосування. Здійснено критичний аналіз ефективності надзвичайних процесуальних механізмів, впроваджених в українське законодавство від початку повномасштабного вторгнення, та їх відповідності конституційним гарантіям та міжнародним зобов’язанням України. Робота також містить рекомендації щодо впровадження інноваційних технологічних рішень для забезпечення безперервності судового процесу та захисту учасників кримінального провадження. Сформульовано пропозиції щодо розробки спеціальних процедур для розслідування та розгляду справ про воєнні злочини та злочини проти людяності, а також механізми транзитивного правосуддя. Запропоновано системний підхід до документування воєнних злочинів із залученням міжнародних експертів, що дозволить забезпечити прийнятність доказів як у національних, так і в міжнародних судових інстанціях. Результати дослідження мають теоретичне значення для розвитку доктрини кримінального процесуального права в умовах збройних конфліктів та практичне значення для удосконалення нормативно-правового регулювання та правозастосовної діяльності.
  • Тип елементу:Публікація,
    Адміністративно-правові механізми захисту прав дитини в умовах воєнного стану: проблеми реалізації та способи вдосконалення
    (Державний податковий університет, 2026) Підгородецький, Валентин Олександрович; Лугіна, Наталія Анатоліївна; Лугін, Сергій Васильович
    У статті досліджено адміністративно-правові механізми захисту прав дитини в умовах воєнного стану в Україні, зумовленого збройною агресією російської федерації. Зосереджено увагу на системні виклики, які постали перед державою у сфері забезпечення базових прав дітей – на життя, безпеку, освіту, медичну допомогу, соціальний захист та сімейне виховання. Зазначено, що попри наявність широкої нормативно-правової бази, механізми її реалізації в умовах збройного конфлікту залишаються фрагментарними, недостатньо скоординованими та обмеженими через кадрові, процедурні й технічні чинники. Особлива увага приділяється проблемам евакуації дітей із зон бойових дій, складнощам дистанційної освіти, обмеженому доступу до соціальних виплат, труднощам у встановленні статусу дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, а також юридичним і гуманітарним аспектам незаконного переміщення дітей на тимчасово окуповані території. У дослідженні охарактеризовано діяльність основних суб’єктів адміністративного захисту – служб у справах дітей, центрів соціальних служб, органів опіки та піклування, поліції, військово-цивільних адміністрацій На основі аналізу національного законодавства, міжнародно-правових норм та практики захисту дітей в умовах конфліктів запропоновано ряд заходів із удосконалення адміністративно-правових механізмів. Зокрема, йдеться про впровадження спеціального правового режиму захисту дитини під час війни, введення нового визначення «дитина, розлучена з батьками внаслідок воєнного конфлікту», створення національного реєстру постраждалих дітей, формування міжвідомчих груп реагування, розширення повноважень служб захисту дітей та посилення міжнародної співпраці з гуманітарними організаціями. Запропоновані підходи базуються на принципах дитиноцентризму, оперативності, міжвідомчої координації та адаптації до умов надзвичайної ситуації. Реалізація запропонованих рішень сприятиме підвищенню ефективності системи захисту прав дітей в Україні в умовах воєнного стану.
  • Тип елементу:Публікація,
    Психологічні особливості проявів агресивності та їхній вплив на успішність професійного розвитку майбутнього психолога
    (ДВНЗ «Ужгородський національний університет», 2025) Нежинська, Олена Олександрівна; Заушнікова, Марина Юріївна; Шевченко, Вероніка Арменівна
    У статті висвітлено психологічні особливості проявів агресивності майбутніх психологів у процесі їхнього навчання та проаналізовано вплив цих проявів на професійний розвиток фахівців у сфері психології. Увагу зосереджено на теоретичному аналізі понять «агресія» та «агресивність» і чинниках, які їх зумовлюють. Зазначено, що в умовах війни та соціальної нестабільності агресія набуває нових значень, стаючи водночас деструктивною і захисною реакцією. Розкрито зв’язок агресивності з емоційним станом, ригідністю поведінки, рівнем саморегуляції та особистісними характеристиками. Описано, як агресивні реакції можуть впливати на міжособистісну взаємодію, емоційну стабільність, успішність та здатність до ефективної успішної професійної діяльності майбутнього психолога. Проаналізовано сучасні теоретичні підходи до розуміння агресії (біологічна, фрустраційна, соціального навчання, когнітивна) та роль агресії у процесі самоактуалізації. Наголошено на важливості формування у здобувачів вищої освіти навичок емоційного контролю, стресостійкості та саморегуляції як необхідних умов їхнього професійного становлення та розвитку. Виокремлено особистісні, соціальні та професійні чинники, які можуть провокувати агресивність, зокрема в контексті психологічного навантаження, викликів навчального процесу та життєвих труднощів у воєнний час. Підкреслено важливість формування психологічної культури та розвитку емпатії як засобів профілактики агресивності, зазначено також роль практичної підготовки у формуванні навичок конструктивної взаємодії та саморегуляції у майбутніх психологів. Аргументовано необхідність своєчасної діагностики та корекції агресивності й окреслено перспективи подальших досліджень, спрямованих на розробку ефективних стратегій корекції агресивної поведінки як елементу підвищення конкурентоздатності майбутнього фахівця та запобігання професійному вигоранню.
  • Тип елементу:Публікація,
    Психологічні чинники ефективного командоутворення
    (Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського, 2025) Заушнікова, Марина Юріївна; Ткачук, Таїсія Анатоліївна; Коваль, Алла Анатоліївна
    Стаття присвячена проблемі командоутворення, який є багатогранним процесом і значною мірою залежить від низки психологічних чинників, що забезпечують гармонійне функціонування команди та сприяють досягненню її спільних цілей. Визначено психологічні чинники командоутворення, серед яких варто виділити: мотивацію, довіру, сумісність, комунікацію, емоційний інтелект, лідерство, психологічну атмосферу та спільну мету. Зазначено, що мотивацію учасників, яка повинна узгоджувати індивідуальні інтереси з цілями команди, створюючи баланс між особистими прагненнями та загальними завданнями. Міжособистісна довіра як психологічна умова є основою ефективної співпраці, оскільки вона забезпечує відкритість у спілкуванні, стимулює обмін ідеями, сприяє взаємній підтримці та створює здоровий мікроклімат. Психологічна сумісність членів команди допомагає уникнути конфліктів, підвищуючи загальну стабільність та толерантність у взаємодії. З’ясовано, що чітке визначення ролей у команді запобігає плутанині у функціях, дозволяє кожному учаснику зрозуміти свій внесок і зону відповідальності, а також сприяє узгодженій роботі. Емоційний інтелект є важливим фактором у здатності членів команди управляти власними емоціями, розуміти емоції інших і підтримувати конструктивну взаємодію навіть у стресових ситуаціях. Лідерство є критично важливим для об’єднання зусиль команди, підтримання її мотивації та організації роботи. З’ясовано, що значний вплив на продуктивність команди має психологічна атмосфера, яка формується у процесі її роботи та базується на підтримці, дружелюбності, взаємоповазі й сприяє залученості, підвищує рівень взаєморозуміння і зменшує емоційне напруження. Спільна мета є тим психологічним чинником, який забезпечує команді орієнтир у її діяльності. Формулювання мети за принципом SMART сприяє її чіткості, досяжності та зрозумілості для кожного учасника, дозволяючи синхронізувати індивідуальні зусилля задля досягнення колективного результату. Зазначено, що важливу роль у процесі командоутворення відіграє регулярна оцінка результатів, яка дає змогу виявляти сильні й слабкі сторони діяльності команди, коригувати стратегії та підходи до роботи, а також сприяє розвитку учасників через надання конструктивного зворотного зв’язку. З’ясовано, що врахування вищезазначених психологічних чинників: мотивація, довіра, сумісність, комунікація, емоційний інтелект, лідерство, психологічна атмосфера та спільна мета, дозволяє створювати команди, які не лише досягають високих результатів, але й демонструють здатність до ефективного вирішення проблем, адаптації до змін та створення позитивного робочого середовища.