Перегляд за Автор "Baranovska V. V."

Зараз показуємо 1 - 1 з 1
  • Ескіз
    Документ
    Формування недопустимості доказів у контексті доктрини «плодів отруєного дерева»
    (Науковий вісник Ужгородського національного університету, 2021) Сіренко Оксана Володимирівна; Дорошенко Ю.І.; Барановська В.В.; Sirenko Oksana Volodymyrivna; Doroshenko Y.І.; Baranovska V. V.
    У статті проаналізовано питання стандартів допустимості доказів, що являють собою закріплені нормами кримінального процесуального закону та сформовані у судовій практиці правила, які забезпечують формування судами допустимих доказів. Вітчизняний законодавець закріплює систему стандартів допустимості доказів, яка, з однієї сторони, значною мірою ґрунтується на 232 міжнародних стандартах доказування, набуваючи більш широкого розуміння, а з іншої сторони, знаходить широке використання у судовій практиці, в якій відбувається істотне уточнення змісту окремих з них. Значна частина стандартів допустимості доказів ґрунтується на нормах ст. 87 КПК України, присвячених підставам визнання недопустимими дока-зів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Передбачена КПК України право-ва модель визнання доказів недопустимими тяжіє до її аналогів у законодавстві країн романо-германської правової системи (КПК Німеччини, Франції), утім окремі риси зазначеного інституту також запозичені із законодавства США та Англії, зокрема, доктрина «плодів отруєного дерева», певний аналог якої передбачено ч. 1 ст. 87 КПК. Визначено розуміння доктрини «плодів отруєного дерева», під якою розкривається будь-яке винне порушення поліцейськими конституційних прав громадян, що має не безпосередній, а лише опосередкований зв’язок із самим процесом виявлення, вилучення і фіксації доказів, тягне втрату останніми юридичної сили. Це означає безумовну недопустимість доказів при будь-якому порушенні встановленого порядку збирання доказів незалежно від їх характеру й ступеня. У статті розкрито низку напрацьованих ЄСПЛ міжнародних стандартів допустимості доказів. Розкривається коло випадків, за яких ЄСПЛ у контексті Конвенції звертається до питання допустимості доказів та її встановлення національними судами. На основі проведеного дослідження узагальнюється система міжнародних стандартів допустимості доказів, сформованих у практиці ЄСПЛ. The article analyzes the issues of standards of admissibility of evidence, which are enshrined in the rules of criminal procedure law and formed in judicial practice, the rules that ensure the formation of admissible evidence by the courts. The domestic legislator establishes a system of standards of admissibility of evidence, which, on the one hand, is largely based on 232 international standards of proof, gaining a broader understanding, and on the other hand, is widely used in case law, which significantly clarifies the content of some of them. Much of the standards of admissibility of evidence is based on the rules of Art. 87 of the CPC of Ukraine, devoted to the grounds for declaring inadmissible the evidence obtained as a result of a significant violation of human rights and freedoms. The legal model of declaring evidence inadmissible provided by the CPC of Ukraine tends to its analogues in the legislation of the Romano-Germanic legal system (CPC of Germany, France), but some features of this institution are also borrowed from US and British legislation, in particular, the doctrine of "poisoned tree" , a certain analogue of which is provided by Part 1 of Art. 87 of the CPC. The understanding of the doctrine of "poisoned tree", which reveals any culpable violation of the constitutional rights of citizens by the police, which has not a direct but only an indirect connection with the process of detecting, seizing and fixing evidence, entails the loss of legal force. This means the unconditional inadmissibility of evidence in any violation of the established procedure for gathering evidence, regardless of their nature and degree. The article reveals a number of international standards of admissibility of evidence developed by the ECtHR. It reveals the range of cases in which the ECtHR, in the context of the Convention, addresses the issue of admissibility of evidence and its establishment by national courts. On the basis of the conducted research the system of the international standards of admissibility of the proofs formed in practice of the ECtHR is generalized.