Діяльність банків України на ринку ОВДП як чинник фінансово-інтермедіаційного парадоксу

Abstract

Актуальність теми статті зумовлена тим, що українські банки, попри складні макроекономічні умови, мають високу ліквідність і прибутковість, але не демонструють належної кредитної підтримки економіки. Натомість вони активно інвестують у внутрішні державні облігації (ОВДП). Мета статті – обгрунтувати наявність фінансово-інтермедіаційного парадоксу, який проявляється в переорієнтації банків з кредитування реального сектору на фінансування державного боргу. Це підтверджується аналізом частки кредитів у ВВП, яка в Україні істотно нижча, ніж у розвинених країнах, попри наявність попиту з боку бізнесу. Розглянуто індикатор співвідношення інвестицій банків в ОВДП до депозитів, який перевищив норматив у 35%, що свідчить про надмірне використання депозитної бази для фінансування бюджету. Така поведінка банків зумовлена стимулюючою політикою НБУ, зокрема можливістю використовувати ОВДП як заставу для рефінансування і резервування. У підсумку наголошується, що надмірна активність банків на ринку ОВДП є однією з причин витіснення кредитування та вказує на наявність фінансово-інтермедіаційного парадоксу в банківській системі України.

The relevance of the article lies in the fact that Ukrainian banks, despite challenging macroeconomic conditions, maintain high liquidity and profitability, yet fail to provide adequate credit support to the economy. Instead, they are actively investing in domestic government bonds (DGB). The purpose of the article is to substantiate the existence of a financial intermediation paradox, which is manifested in the shift of banks from lending to the real sector toward financing public debt. This is evidenced by the low share of bank loans in GDP in Ukraine, which remains significantly below that of developed countries, despite existing business demand. The article examines the ratio of bank investments in government bonds to deposits, which exceeded the regulatory threshold of 35%, indicating excessive use of the deposit base to fund the state budget. Such bank behavior is largely driven by the National Bank of Ukraine’s accommodative policies, particularly the possibility of using government bonds as collateral for refinancing and for reserve formation. In conclusion, the article highlights that the excessive activity of banks in the government bond market is one of the factors crowding out credit activity and reflects the presence of a financial intermediation paradox in Ukraine’s banking system.