Роль слідчого судді у забезпеченні прав і свобод людини у кримінальному провадженні

Abstract

У статті досліджено роль слідчого судді у забезпеченні прав і свобод людини у кримінальному провадженні крізь призму сучасного розуміння судового контролю як самостійного механізму гарантування законності на стадії досудового розслідування. Обґрунтовано, що інститут слідчого судді є одним із ключових процесуальних інструментів запобігання необґрунтованому обмеженню конституційних прав особи, зокрема права на свободу та особисту недоторканність, недоторканність житла, повагу до приватного життя, право власності, право на захист і право на ефективне оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування та прокуратури. Встановлено, що зміст діяльності слідчого судді не зводиться до формального санкціонування процесуальних рішень сторони обвинувачення, а передбачає перевірку їх законності, обґрунтованості, необхідності та пропорційності втручання у сферу прав людини. У роботі проаналізовано нормативні засади діяльності слідчого судді, визначено його місце у системі суб’єктів кримінального процесу та охарактеризовано основні напрями реалізації судово контрольної функції під час вирішення питань щодо застосування заходів забезпечення кримінального провадження, надання дозволів на проведення слідчих (розшукових) дій, розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора. Акцентовано увагу на тому, що ефективність діяльності слідчого судді визначається не обсягом його формальних повноважень, а якістю стандартів їх реалізації, насамперед рівнем судової мотивації, дотриманням принципу пропорційності та здатністю забезпечити реальне поновлення порушених прав. Виявлено основні проблеми правозастосовної практики у цій сфері, серед яких формалізація судового контролю, неоднаковість підходів до оцінки обґрунтованості клопотань сторони обвинувачення, недостатня визначеність меж дискреції слідчого судді та обмеженість механізмів апеляційного перегляду окремих ухвал. За результатами дослідження сформульовано пропозиції щодо вдосконалення кримінального процесуального законодавства України, спрямовані на посилення гарантій прав людини під час досудового розслідування та підвищення ефективності судового контролю.

The article examines the role of the investigating judge in ensuring human rights and freedoms in criminal proceedings through the prism of the modern understanding of judicial control as an independent mechanism for guaranteeing legality at the stage of pre-trial investigation. It is substantiated that the institution of the investigating judge is one of the key procedural tools for preventing unjustified restrictions on the constitutional rights of a person, in particular the right to liberty and personal inviolability, inviolability of housing, respect for private life, the right to property, the right to defense and the right to effectively appeal decisions, actions or inaction of pre-trial investigation bodies and the prosecutor's office. It is established that the content of the investigating judge's activities is not limited to the formal sanctioning of procedural decisions of the prosecution, but involves verifying their legality, justification, necessity and proportionality of interference in the sphere of human rights. The paper analyzes the regulatory principles of the investigative judge's activities, determines his place in the system of subjects of the criminal process, and characterizes the main directions of the implementation of the judicial control function when resolving issues related to the application of measures to ensure criminal proceedings, granting permits for investigative (search) actions, and considering complaints about decisions, actions, or inaction of an investigator, inquirer, or prosecutor. It emphasizes that the effectiveness of the investigative judge's activities is determined not by the scope of his formal powers, but by the quality of the standards for their implementation, primarily by the level of judicial motivation, adherence to the principle of proportionality, and the ability to ensure the real restoration of violated rights. The main problems of law enforcement practice in this area are identified, including the formalization of judicial control, the diversity of approaches to assessing the validity of the prosecution's motions, the lack of clarity of the boundaries of the investigative judge's discretion, and the limitations of the mechanisms for appellate review of individual decisions. Based on the results of the study, proposals were formulated to improve the criminal procedural legislation of Ukraine, aimed at strengthening human rights guarantees during pre-trial investigation and increasing the efficiency of judicial control.