Reducing high school students’ stress indicators in the process of physical exercises

Abstract

The purpose of the work is to investigate the dynamics of stress and motor indicators of high school students in the process of physical exercises (using the example of boxing). Materials and methods. The research involved 64 high school students (boys) (17 years old). A pedagogical experiment was conducted, for which two groups were formed: control (CG, n = 31) and experimental (EG, n = 33). The CG high school students were trained according to the current physical education curriculum, and the EG high school students were trained according to the methodology we proposed, which involved boxing. The following indicators were studied: stress indicators (anxiety, stress resistance, stress level); motor indicators (coordination and strength endurance, speed and strength endurance). Results. A methodology for reducing high school students’ stress indicators as well as improving the motor indicators through boxing in the process of physical education has been developed. Testing the methodology’s effectiveness has shown significantly better results in the EG high school students than in the CG in all stress and motor indicators. Thus, from boxing training, the EG high school students showed statistically significant reduction the stress and anxiety level, and improvement in stress resistance and speed and strength endurance, as well as coordination and strength endurance level. Conclusions. A high level of development of physical qualities in the dynamics of boxing training sessions, a decrease in the level of anxiety and stress in high school students, as well as an increase in stress resistance, will contribute to strengthening the physical and mental health of high school students, improving their academic performance, and achieving self-realization in the future.

Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 64 учні старших класів (хлопці) віком 17 років. Був проведений педагогічний експеримент, для якого було сформовано дві групи: контрольну (КГ, n = 31) та експериментальну (ЕГ, n = 33). Основними критеріями включення учнів старших класів до дослідження були: їх особисте бажання займатися боксом за авторською методикою; обов’язкова відсутність відхилень у стані здоров’я та протипоказань до фізичних вправ (належність до основної медичної групи). Критерієм виключення було бажання учнів старших класів припинити заняття та вийти з експерименту в будь-який момент протягом дослідження. Учні старших класів КГ тренувалися за чинною програмою з фізичного виховання, а учні старших класів ЕГ – за запропонованою нами методикою, яка передбачала заняття боксом. Відбір учнів до груп відбувався з дотриманням вимог до однорідності та репрезентативності вибірки. Перед початком експерименту встановлено відсутність статистично достовірних розбіжностей між досліджуваними показниками учнів ЕГ і КГ. Також в учнів обох груп був відсутнім попередній досвід занять боксом. Вивчалися такі показники: показники стресу (тривожність, стресостійкість, рівень стресу); рухові показники (координаційно-силова витривалість, швидкісно-силова витривалість). Для визначення рівня тривожності використовувалися шкала самооцінки рівня тривожності Спілбергера – Ханіна. Діагностика індивідуального рівня стресостійкості передбачала застосування Бостонської методики самооцінки стресостійкості особистості. Визначення рівня стресу здійснювалося за тестом В. Ю. Щербатих, який дає можливість дослідити різні ознаки стресу – інтелектуальні, поведінкові, емоційні та фізіологічні. Для комплексного оцінювання координаційно-силової витривалості використовували функціональну й динамічну вправу – тест Берпі (за 10 с). Для оцінювання швидкісно-силової витривалості застосовували тест стрибки на скакалці за 1 хв за кількістю разів. Педагогічний експеримент передбачав упровадження авторської методики в освітній процес із фізичного виховання школярів ЕГ та перевірку її ефективності. Тривалість експерименту – 1 рік. Результати. Розроблено методику зниження показників стресу в учнів старших класів, а також покращення рухових показників за допомогою занять боксом у процесі фізичного виховання. Перевірка ефективності методики показала значно кращі результати в учнів старших класів ЕГ, ніж у КГ, за всіма показниками стресу та руховими показниками. Виявлено, що показники особистісної тривожності в ЕГ знизилися на 5,6 бала, а в КГ – на 0,6 бала, показники реактивної тривожності в ЕГ знизилися на 5,9 бала, а в КГ – на 0,6 бала, рівень стресу в ЕГ знизився на 1,2 бала, а в КГ – на 0,2 бала, рівень стресостійкості в ЕГ покращився на 3,9 бала, а в КГ – на 0,4 бала. Після експерименту показники особистісної та реактивної тривожності в ЕГ виявилися нижчими, ніж у КГ, на 4,8 та 4,9 бала відповідно, рівень стресу нижчий на 0,9 бала, а рівень стресостійкості кращий на 3,3 бала. Результати у тесті Берпі в ЕГ збільшилися в 0,8 раза (p ≤ 0,05), в КГ – у 0,2 раза (p > 0,05), у стрибках зі скакалкою в ЕГ – у 9,2 раза (p ≤ 0,05), в КГ – в 1,8 раза (p > 0,05). Після експерименту в ЕГ результати тесту Берпі та у стрибках зі скакалкою були значно (p ≤ 0,05) кращими, ніж у КГ: у 0,7 та 7,2 раза відповідно. Таким чином, у старшокласників, які займаються боксом, спостерігається статистично значуще зниження рівня стресу та тривожності, покращення стійкості до стресу та швидкісно-силової витривалості, а також координації та рівня силової витривалості. Висновки. Високий рівень розвитку фізичних якостей у динаміці тренувальних занять з боксу, зниження рівня тривожності та вираженості стресу в старшокласників, а також підвищення стійкості до стресу сприятимуть зміцненню фізичного та психічного здоров’я старшокласників, покращенню їхньої успішності та досягненню самореалізації в майбутньому.