Порівняльні інтерпретаційні моделі середньовічної та ранньо-модерної практики кримінальної злочинності: на прикладі вбивств

Abstract

Стаття присвячена дослідженню сучасних методів формування порівняльних просторових моделей насильства та вбивств на матеріалі Середніх віків та Нового часу, з’ясування труднощів та перспектив застосування кримінологічної моделі місця скоєння злочину до історичних контекстів. Проаналізовано різні методологічні підходи, що застосовуються вченими при аналізі джерел достатистичної епохи щодо інтерпретації тенденцій рівня вбивств. Відзначено, що дослідження, зосереджені на кількісній парадигмі, зробили вбивство надійним показником для вимірювання міжособистісного насильства та злочинності, яка характеризує історичну еволюцію злочинності. З’ясовано, що Англія була відправною точкою для тривалих і насичених дебатів щодо розвитку рівня вбивств у Європі та всьому Західному світі з часів пізнього Середньовіччя. Автори вважають, що сучасні кримінологічні теорії вивчення соціально-часово-просторові моделі насильства (кримінологія місця, екологічна кримінологія, теорія рутинної діяльності, теорія соціальної дезорганізації, теорія ситуаційної дії) можуть бути використані з певними застереженнями для порівняльного аналізу злочинності попередніх епох. Відзначено, що просторовий аналіз вбивчої злочинності переважно на англійському серійному матеріалі (розслідуваннях коронерів) виявив, що: 1) основний обсяг убивств у середньовічних містах визначався переважно конфліктами між чоловіками; 2) вбивства були спричинені сутичками, образами або груповою напруженістю та часто відбувалися у громадському просторі; 3) вбивства відповідали ритмам повсякденного життя та найчастіше траплялися вечорами та у вихідні. Зроблено висновок, що 1) злочинні простори були місцями напружень, що стимулювали кримінальні можливості та створювали «вбивчий» ситуаційний контекст (конфлікти між містянами або глибоко вкорінені цикли помсти); 2) на відміну від сьогодення відсутня просторова концентрації вбивств в неблагополучних районах; 3) у багатьох аспектах соціально-часово-просторові моделі середньовічних убивств повторюють моделі, що також зустрічаються в сучасних містах; 4) теза про загальне, довгострокове зниження рівня смертельного насильства з кінця середньовіччя потребує подальшого вивчення.

The article is devoted to the study of modern methods for forming comparative spatial models of violence and murders based on the material of the Middle Ages and Modern Times, and to clarifying the difficulties and prospects of applying the criminological model of the crime scene to historical contexts. The different methodological approaches used by scientists in analyzing sources from the statistical era to interpret trends in the murder rate are analyzed. It is noted that research focused on the quantitative paradigm has made homicide a reliable indicator for measuring interpersonal violence and crime, which characterizes the historical evolution of crime. It is found that England was the starting point for a long and rich debate on the development of the murder rate in Europe and the entire Western world since the late Middle Ages. The authors believe that modern criminological theories studying socio-temporal spatial models of violence (criminology of place, ecological criminology, routine activity theory, social disorganization theory, situational action theory) can be used with certain reservations for a comparative analysis of crime in previous eras. It is noted that spatial analysis of murderous crime, mainly based on English serial material (coroners’ inquests), revealed that 1) the bulk of murders in medieval cities were determined mainly by conflicts between men, 2) murders were caused by fights, insults or group tensions, often occurred in public space; 3) murders corresponded to the rhythms of everyday life and most often occurred in the evenings and on weekends. It is concluded that 1) criminal spaces were places of tension that stimulated criminal opportunities and created a “murderous” situational context (conflicts between townspeople or deep-rooted cycles of revenge); 2) unlike today, there is no spatial concentration of murders in disadvantaged areas; 3) in many respects, the socio-temporal-spatial patterns of medieval murders repeat patterns that are also found in modern cities; 4) the thesis of a general, long-term decline in the level of deadly violence since the end of the Middle Ages requires further study.