Державна політика щодо національних меншин у Криму у 1930-1940-х роках та роль органів державної безпеки у її реалізації

Abstract

У статті висвітлюється державна політика органів радянської влади щодо національних меншин у Криму. Аналізуються документи Галузевого державного архіву Служби безпеки України, в яких міститься інформація про спостереження співробітниками спеціальних служб за представниками національних меншин. Так, низька кількість болгар у рядах пануючої партії пояснювалася їх реакційністю. Корейську національну меншину підозрювали у зв’язках з Японією. Виселення німецької меншини з території Криму у серпні 1941 р. пояснювалося нападом нацистської Німеччини на СРСР. Однак, у травні-червні 1944 р. з Криму були депортовані кримські татари, вірмени, кримські греки та болгари. Відразу після цієї акції в Криму розпочалася топонімічна реформа, у результаті якої відбувалося масове перейменування населених пунктів, у яких мешкали національні меншини. Більшість нових назв просто вигадували чиновники, які не враховували історичного минулого і не рахувалися з думкою місцевого населення. Логічним наслідком реформи стало перетворення у червні 1946 р. Кримської АРСР в Кримську область. Таким чином, можна підсумувати, що національні меншини у Криму розглядалися радянською владою як потенційні зрадники і шпигуни. Саме цим підходом і визначалося ставлення до них. Тhe article covers the state policy of the Soviet authorities towards national minorities in Crimea. The documents from the Branch-wise state archive of the Security Service of Ukraine, which contain information on the special services staff members surveiling the individuals belonging to national minorities, are analysed. Thereby, the small number of Bulgarians among the ranks of the ruling party was explained by their reactionism. Korean national minority was suspected of connections with Japan. The eviction of the German national minority from the Crimean territory in August 1941 was explained by the attack on the USSR by Nazi Germany. However, in May-June 1944 Crimean Tatars, Armenians, Crimean Greeks and Bulgarians were deported from Crimea. Immediately after that a to ponymic reform was initiated in Crimea. As a result, the settlements where the national minorities lived were renamed in mass. The majority of the new names were simply made up by the officials, which did not take into account the historical past and the local public opinion. The logical consequence of this was renaming of Crimean ASSR into Crimean oblast in 1946. Therefore, a conclusion can be drawn that national minorities in Crimea were viewed by Soviet authorities as potential traitors and spies. It was a characteristic feature of their treatment.