Поняття психологічного благополуччя та його структурні компоненти: сучасний науковий дискурс

Abstract

У статті на основі теоретико-методологічного аналізу сучасних наукових джерел розкрито психологічну сутність феномену психологічного благополуччя як багатовимірної категорії, яка відображає якість функціонування особистості та рівень реалізації її внутрішнього потенціалу. Розглянуто гносеологічні та історико-філософські витоки проблематики психологічного благополуччя, зокрема гедоністичну й евдемоністичну традиції, які стали підґрунтям для формування сучасних підходів у психології. Показано, що в сучасному науковому дискурсі відбулося чітке розмежування понять суб’єктивного благополуччя та психологічного благополуччя, де останнє акцентує увагу на змістовному наповненні життя, самореалізації, автономії та позитивному функціонуванні особистості. Обґрунтовано, що психологічне благополуччя не є тотожним психічному здоров’ю як відсутності розладів, а виступає складним динамічним утворенням, яке інтегрує емоційні, когнітивні, мотиваційні та соціальні компоненти. Проаналізовано провідні зарубіжні та вітчизняні концепції структурування психологічного благополуччя, зокрема гедоністичні, евдемоністичні та інтегративні моделі, що враховують життєві цілі, особистісне зростання, позитивні міжособистісні стосунки, самоприйняття та здатність керувати середовищем. Особливу увагу приділено ролі психологічного благополуччя як внутрішнього ресурсу подолання складних життєвих ситуацій, кризових і травматичних подій. Показано, що високий рівень психологічного благополуччя сприяє формуванню резильєнтності, розвитку адаптивних копінг-стратегій, збереженню внутрішньої рівноваги та можливості посттравматичного зростання. Наголошено, що в умовах соціальної нестабільності, воєнного стану та невизначеності майбутнього психологічне благополуччя набуває особливої значущості як чинник психологічної стійкості, життєздатності та особистісного розвитку. Зроблено висновок, що психологічне благополуччя є динамічним процесом, рівень якого визначається взаємодією внутрішніх психологічних ресурсів особистості та соціального середовища.

The article presents a theoretical and methodological analysis of the phenomenon of psychological well-being as a multidimensional category that reflects the quality of individual functioning and the level of realization of personal inner potential. The epistemological and historical-philosophical foundations of the issue are examined, in particular the hedonic and eudaimonic traditions that laid the conceptual groundwork for contemporary approaches in psychology. It is shown that modern scientific discourse clearly distinguishes between subjective well-being and psychological well-being, with the latter emphasizing meaningful life content, self-realization, autonomy, and positive functioning of the individual. It is substantiated that psychological well-being is not identical to mental health understood as the absence of disorders, but represents a complex dynamic construct integrating emotional, cognitive, motivational, and social components. The article analyzes leading foreign and domestic concepts of the structure of psychological well-being, including hedonic, eudaimonic, and integrative models that take into account life goals, personal growth, positive interpersonal relationships, self-acceptance, and the ability to manage one’s environment. Particular attention is paid to the role of psychological well-being as an internal resource for coping with difficult life situations, crisis, and traumatic events. It is shown that a high level of psychological well-being contributes to the development of resilience, adaptive coping strategies, maintenance of internal balance, and the potential for post-traumatic growth. It is emphasized that under conditions of social instability, martial law, and uncertainty about the future, psychological well-being acquires special significance as a factor of psychological stability, vitality, and personal development. It is concluded that psychological well-being is a dynamic process whose level is determined by the interaction between internal psychological resources of the individual and the social environment.