Прекаризація (український вимір)

Abstract

У статті досліджуються соціально-психологічні особливості прекаріату та їхній криміногенний потенціал в умовах аномії українського суспільства. Розглянуто прекаріат як новітню соціально-економічну групу, що формується під впливом нестабільності трудових відносин, відсутності соціальних гарантій, матеріальної незабезпеченості та соціальної ексклюзії. Проаналізовано основні підходи до розуміння феномену прекаріату, зокрема концепцію Г. Стендінга щодо становлення нового соціального класу в умовах глобалізації ринку праці. Особливу увагу приділено специфіці прояву прекарних життєвих стратегій в Україні, де їх поширення посилюється масштабами бідності, соціальною дезорганізацією та наслідками вимушеного внутрішнього переміщення населення. Розкрито взаємозв’язок соціальної нестабільності, ситуативного мислення, звуження життєвих перспектив і послаблення соціально-екологічних ціннісних орієнтирів із формуванням криміногенних поведінкових моделей. Обґрунтовано, що прекаріат не є апріорі криміногенною соціальною групою, однак його представники за певних соціально-економічних умов можуть ставати об’єктом впливу організованих злочинних угруповань та залучатися до квазітрудової діяльності й окремих кримінальних практик. Висвітлено роль соціально-негативної консолідації та формування квазіправових просторів сингулярності у поширенні альтернативних нормативно-поведінкових моделей, що конкурують з офіційними правовими інститутами. Зроблено висновок про необхідність урахування соціально-психологічних характеристик прекаріату під час розроблення заходів кримінологічного запобігання злочинності.The article examines the socio-psychological characteristics of the precariat and their criminogenic potential in the context of anomie in Ukrainian society. The precariat is considered as an emerging socio-economic group shaped by unstable employment relations, the lack of social security guarantees, material insecurity and social exclusion. The main theoretical approaches to understanding the phenomenon of the precariat are analyzed, with particular reference to Guy Standing's concept of the emergence of a new social class under conditions of labour market globalization. Particular attention is paid to the specific manifestations of precarious life strategies in Ukraine, where their prevalence is intensified by widespread poverty, social disorganization and the consequences of forced internal displacement. The article explores the relationship between social instability, situational thinking, limited life prospects and the weakening of socio-ecological value orientations, on the one hand, and the formation of criminogenic patterns of behaviour, on the other. It is substantiated that the precariat is not inherently a criminogenic social group; however, under certain socio-economic conditions, its members may become targets of influence by organized criminal groups and be drawn into quasi-employment and certain criminal practices. The role of socially negative consolidation and the formation of quasi-legal spaces of singularity in the spread of alternative normative and behavioural patterns that compete with official legal institutions is also examined. The article concludes that the socio-psychological characteristics of the precariat should be taken into account when developing criminological crime prevention measures.