Радіоефір як простір збереження національного мовного коду

Abstract

У тезах досліджено роль радіоефіру як важливого простору збереження національного мовного коду, культури та ідентичності в умовах цифрових трансформацій, суспільних криз та повномасштабної війни в Україні. Визначено голос на радіо як антропологічний, психоемоційний та інтонаційний код нації, а також інструмент публічної філософії і творення спільноти. Розглянуто історичний шлях Українського радіо від його заснування (1924 р.) до діяльності Суспільного мовлення в умовах сучасної війни, коли радіоголос набув значення стабілізуючого чинника, державної присутності та еталона академічної мовної норми.

The abstract examines the role of radio broadcasting as a critical space for preserving the national linguistic code, culture, and identity amidst digital transformations, societal crises, and full-scale war in Ukraine. The voice on the radio is defined as an anthropological, psycho-emotional, and intonational code of the nation, as well as a tool for public philosophy and community building. The paper traces the historical development of Ukrainian Radio from its inception (1924) to the contemporary operation of Public Broadcasting during wartime, highlighting how the radio voice serves as an anchor of state presence, stability, and standard academic speech norms.