Особисті немайнові права в умовах сучасної війни: український досвід трансформації стандартів захисту права на життя

Abstract

З початком повномасштабного вторгнення рф 24 лютого 2022 року правова система України зіткнулася з викликами, що не мають аналогів у світовій практиці. Ключовою проблемою стало забезпечення абсолютності права на життя, гарантованого ст. 27 Конституції України, в умовах тотальної загрози національній безпеці. Традиційні механізми охорони прав людини виявилися недостатньо адаптованими до умов великої війни та масованих атак на цивільне населення. Виник дисонанс між нормативним визнанням життя найвищою цінністю та спроможністю державних інститутів виконувати позитивні зобов’язання щодо превентивного захисту та евакуації. Питання відповідальності посадових осіб за бездіяльність у забезпеченні охорони життя набуло характеру критичної суспільної потреби, що вимагає негайного теоретичного переосмислення та законодавчого врегулювання.

Introduction. Since the onset of the full-scale invasion by the Russian Federation on February 24, 2022, the legal system of Ukraine has encountered challenges unprecedented in global practice. The core issue emerged as the necessity to guarantee the absolute nature of the right to life, enshrined in Artіcle 27 of the Constitution of Ukraine, amidst a total threat to national security. Traditional human rights protection mechanisms proved insufficiently adapted to the conditions of a large-scale war and massive attacks on the civilian population. A dissonance arose between the normative recognition of life as the highest value and the capacity of state institutions to fulfill positive obligations regarding preventive protection and evacuation. The issue of the liability of officials for inaction in ensuring the protection of life has become a critical societal necessity, requiring immediate theoretical re-evaluation and legislative regulation.