Sustainability reporting and assurance practices in agribusiness: a comparative institutional analysis of Ukraine and Germany

Abstract

The aim of the study is to assess the institutionalisation of sustainability reporting and assurance practices in the agricultural sectors of Ukraine and Germany through the conceptual lenses of legitimacy, institutionalisation, and political economy, and to determine the opportunities for their harmonisation with international and European standards, particularly the Corporate Sustainability Reporting Directive (CSRD), European Sustainability Reporting Standards (ESRS), and International Standard on Sustainability Assurance (ISSA) 5000. The results show that Ukrainian agro-industrial enterprises demonstrate a low level of integration of the double materiality principle in sustainability reporting, limited coverage of non-financial indicators, and high risks of greenwashing due to the absence of independent data verification. Only a few companies have switched to CSRD reporting with a double materiality assessment procedure. In contrast, German companies have already adapted their reporting systems to CSRD and ESRS, ensuring greater transparency and audit verification. The study identifies structural preconditions for transitioning to independent assurance in Ukraine: harmonisation of corporate and state reporting, alignment with ISAE 3000/ISSA 5000 requirements, enhancement of staff competencies, and institutionalisation of ESG (Environmental, Social, Governance) committees.

Метою дослідження є оцінка інституціоналізації практик звітності та забезпечення сталого розвитку в сільськогосподарських секторах України та Німеччини крізь концептуальні призми легітимності, інституціоналізації та політичної економії, а також визначення можливостей їх гармонізації з міжнародними та європейськими стандартами, зокрема Директивою про корпоративну звітність про сталий розвиток (CSRD), Європейськими стандартами звітності про сталий розвиток (ESRS) та Міжнародним стандартом забезпечення сталого розвитку (ISSA) 5000. Результати показують, що українські агропромислові підприємства демонструють низький рівень інтеграції принципу подвійної суттєвості у звітність про сталий розвиток, обмежене охоплення нефінансових показників та високі ризики грінвошингу через відсутність незалежної перевірки даних. Лише кілька компаній перейшли на звітність CSRD з процедурою подвійної оцінки суттєвості. Натомість німецькі компанії вже адаптували свої системи звітності до CSRD та ESRS, забезпечивши більшу прозорість та аудиторську перевірку. У дослідженні визначено структурні передумови для переходу до незалежної перевірки в Україні: гармонізація корпоративної та державної звітності, узгодження з вимогами ISAE 3000/ISSA 5000, підвищення компетенцій персоналу та інституціоналізація комітетів ESG (екологічний, соціальний, управлінський).