Стійкі моделі управління транспортною складовою в проєктах

Abstract

Наразі управління транспортною складовою проєктів є одним із ключових чинників забезпечення ефективності їх реалізації. Зростаюча складність логістичних систем, необхідність оптимізації ресурсів та зниження витрат на транспортування, обумовлюють потребу в інноваційних підходах до управління транспортними процесами. З іншого боку, глобальні виклики, та необхідність досягнення Цілей сталого розвитку ООН, вимагають впровадження моделей, які враховують економічні, екологічні та соціальні аспекти. Стійкі моделі управління забезпечують не лише гнучкість і адаптивність до змін в оточенні проєкту, але й довготривалу стабільність транспортних систем, спрямовану на зменшення впливу на довкілля. Мета статті полягає у розробці теоретичних, методичних й прикладних аспектів, щодо стійких моделей управління транспортною складовою в проєктах. Задля досягнення поставленої мети в статті, на засадах узагальнення теоретико-методичних основ з управління транспортною складовою в проєктах встановлено певні прогалини суть яких зводиться до того, що в сучасній науці мало розробленою залишається проблематика ідентифікації стійкості моделей управління. Проведено систематизацію відомих моделей управління транспортною складовою в проєктах та запропоновано авторську класифікацію. Доведено необхідність виокремлення поняття «стійка модель», запропоновано авторське визначення. Аргументовано, що основу управління транспортною складовою в проєктах з використанням стійкої моделі, окрім системного, складає інноваційний підхід. Виокремлено чотири базові ознаки стійкої моделі управління транспортною складовою в проєктах, такі як: адаптивність, екологічна відповідальність, економічна ефективність, соціальна інтеграційність. Розроблено критерії ідентифікації стійкості моделі управління транспортною складовою в проєктах.Currently, the management of the transport component of projects is one of the key factors in ensuring the effectiveness of their implementation. The increasing complexity of logistics systems, the need to optimize resources and reduce transportation costs, determine the need for innovative approaches to the management of transportation processes. On the other hand, global challenges and the need to achieve the UN Sustainable Development Goals require the implementation of models that take into account economic, environmental and social aspects. Sustainable management models provide not only flexibility and adaptability to changes in the project environment, but also long-term stability of transport systems aimed at reducing the impact on the environment. The purpose of the article is to develop theoretical, methodological and applied aspects of sustainable models of managing the transport component in projects. In order to achieve the goal set in the article, on the basis of the generalization of the theoretical and methodological foundations of the management of the transport component in projects, certain gaps have been established, the essence of which boils down to the fact that in modern science, the problem of identifying the stability of management models remains poorly developed. The systematization of known models of managing the transport component in projects was carried out and the author's classification was proposed. The necessity of distinguishing the concept of "sustainable model" is proved, the author's definition is proposed. It is argued that the basis of the management of the transport component in projects using a sustainable model, in addition to the systemic one, is an innovative approach. Four basic features of a sustainable model of managing the transport component in projects are singled out, such as: adaptability, environmental responsibility, economic efficiency, social integration. Criteria for identifying the sustainability of the transport component management model in projects have been developed.