Особливості реалізації права на доступ до інформації щодо правотворчої діяльності (в контексті ст. 6 Закону України «Про правотворчу діяльність»)

Abstract

У статті розглянуто особливості реалізації права на доступ до інформації щодо правотворчої діяльності в контексті ст. 6 Закону України «Про правотворчу діяльність». Одним із ключових завдань правотворчої діяльності в Україні є адаптація національного законодавства до міжнародних стандартів. Це охоплює не лише врахування положень універсальних міжнародних конвенцій, договорів та актів, прийнятих впливовими міжнародними організаціями, такими як ООН, ЮНЕСКО, ЮНСІТРАЛ, але й дотримання принципів і стандартів acquis communautaire – нормативно-правової системи Європейського Союзу. Цей процес охоплює гармонізацію українських законів з правовими нормами ЄС, а також їх імплементацію з метою забезпечення однакових стандартів і підходів. Така адаптація має сприяти інтеграції України в європейський правовий простір, що передбачає дотримання європейських принципів, таких як верховенство права, захист прав людини, економічні свободи тощо. Останнім часом в Україні правотворчій діяльності приділяється все більше уваги. Після прийняття Закону України «Про правотворчу діяльність», який уперше законодавчо закріпив процес творення права в нашій державі, важливе значення мають гарантії на доступ до інформації щодо правотворчої діяльності, які дають змогу зробити цей процес максимально прозорим. Охарактеризовано законодавчі гарантії забезпечення права на доступ до інформації щодо правотворчої діяльності, а саме: 1) обов’язок суб’єктів правотворчої діяльності надавати та оприлюднювати інформацію щодо правотворчої діяльності в порядку, обсягах та строки (терміни), визначені законом; 2) доступ до засідань представницьких суб’єктів правотворчої діяльності в порядку, визначеному законодавством України; 3) здійснення державного та громадського контролю за дотриманням права на доступ до інформації щодо правотворчої діяльності; 4) визначення законом юридичної відповідальності за порушення законодавства України про доступ до публічної інформації. Підсумовано, що законодавством передбачено достатні гарантії забезпечення права на доступ до публічної інформації. Проте, аналізуючи норми права, виникає питання, що охоплює «інформація щодо правотворчої діяльності». Задля усунення цієї прогалини потрібно законодавчо визначити її перелік. The article examines the peculiarities of exercising the right to access to information on law-making activities in the context of Article 6 of the Law of Ukraine ‘On Law-Making Activities. One of the key tasks of lawmaking in Ukraine is to adapt national legislation to international standards. This includes not only taking into account the provisions of universal international conventions, treaties and acts adopted by influential international organisations such as the UN, UNESCO, UNCITRAL, but also compliance with the principles and standards of the acquis communautaire, the legal system of the European Union. This process includes harmonisation of Ukrainian laws with EU legal norms, as well as their implementation to ensure the same standards and approaches. Such adaptation should facilitate Ukraine's integration into the European legal space, which implies compliance with European principles such as the rule of law, human rights protection, economic freedoms, etc. Recently, Ukraine has been paying more and more attention to lawmaking. Following the adoption of the Law of Ukraine ‘On Lawmaking’, which for the first time legally enshrined the lawmaking process in our country, guarantees of access to information on lawmaking are of great importance, and they allow making this process as transparent as possible. The author describes the legislative guarantees of the right to access to information on lawmaking, namely: the obligation of lawmakers to provide and publish information on lawmaking in the manner, scope and timeframe(s) determined by law; access to meetings of representative lawmakers in the manner prescribed by Ukrainian legislation; 3) exercise of state and public control over the observance of the right to access to information on lawmaking; 4) determination of the legislative framework for lawmaking; and 5) determination of the scope of the right to access to information on lawmaking. The author concludes that the legislation provides for sufficient guarantees of the right to access to public information. However, when analysing the provisions of law, the question arises as to what ‘information on lawmaking activities’ includes. In order to eliminate this gap, it is necessary to define its list by law.