Вища судова влада в католицькій церкві і верховний церковний трибунал (Римська Рота)

Abstract

Судова влада в церкві та органи її здійснення, на відміну від державних судових органів, характеризуються значною специфікою, як стосовно притаманних їм функції та компетенції, так і з точки зору форм процесуальної діяльності та самого процесу судочинства. Зростання кількості юридичних суперечок, що потрапляли на розгляд папи римського з усього латинсько-християнського світу, стало рушівною силою сторення постійної судової інстанції в римській курії. Дослідникам не вдається визначити конкретну дату початку процесу «інституалізації», виокремлення папського трибуналу з поміж адміністративних служб курії. Організаційна структура вищого папського правосуддя набула закінченого вигляду за понтифікатів Клемента V (1305-1314) та Іоанна XXII (1316-1334) і була закріплена в конституції «Ratio iuris» від 16 листопада 1331 р. папи Іоанна XXII. The judicial power in the church and the bodies of its implementation, in contrast to the state judicial bodies, are characterized by significant specificity, both in terms of their inherent functions and competence, and in terms of the forms of procedural activity and the judicial process itself. The growth in the number of legal disputes that came to the attention of the Pope from the entire Latin Christian world became the driving force behind the creation of a permanent judicial instance in the Roman Curia. Researchers are unable to determine the specific date of the beginning of the process of "institutionalization", the separation of the papal tribunal from among the administrative services of the Curia. The organizational structure of the highest papal justice acquired a complete form during the pontificates of Clement V (1305-1314) and John XXII (1316-1334) and was enshrined in the constitution "Ratio iuris" of November 16, 1331 of Pope John XXII.