Інноватизація як нова парадигма управління та освіти

Abstract

Пошук та використання резервів нарощування інноваційного потенціалу як основи та рушія поступального розвитку будь-якої країни відносять до найпріоритетніших завдань їх поточних і перспективних соціально-економічних реформувань. Правомірність такої постановки питання складно спростувати. Історія переконливо свідчить, що в тих країнах, де роль інновацій була своєчасно усвідомлена та в повному обсязі використовувалися досягнення освіти, науки і техніки, втілені в інноваційних продуктах, темпи розбудови економіки та її ефективність суттєво перевищували темпи цих показників, досягнутих в інших країнах. The search for and use of reserves for building innovative potential as the basis and driving force for the progressive development of any country are among the top priorities of their current and future socio-economic reforms. The legitimacy of such a statement of the question is difficult to refute. History shows that in those countries where the role of innovation was timely realized and the full achievements of education, science and technology embodied in innovative products, the pace of economic development and its efficiency significantly exceeded the rates of those achieved in other countries.