Системні відношення термінів на позначення церковно-обрядових понять

Abstract

У статті досліджено церковно-обрядовий термін як специфічну мовну величину. Описано парадигматичні відношення між терміноодиницями, що поєднані на основі смислової подібності, протиставлення та включення. Явище синонімії у сучасній церковно-обрядовій термінології переважно представлене синтаксичними синонімами-конструкціями, що співвідносяться за будовою та збігаються за значенням. Проілюстровано три групи структурних синонімів: синонімічна відповідність «слово ‒ слово», «слово ‒ словосполучення», «словосполучення ‒ словосполучення». Визначено, що за будовою серед термінів-словосполучень переважають двокомпонентні словосполучення, утворені поєднанням іменника з прикметником та іменника з іменником у відповідних відмінках. З’ясовано стилістичну маркованість структурних термінів-синонімів. У процесі аналізу виявлено, що власне релігійні терміни є особливими термінологічними одиницями й виявляють часто більшу схожість з лексемами загальновживаної мови, аніж з термінологічними одиницями. У контексті дослідження виявлено, що церковно-обрядова терміносистема насичена великою кількістю синонімічних одиниць, тому що сфера її соціального вжитку є набагато ширшою, ніж у спеціальних терміносистемах окремих наук. З’ясовано, що антоніми, визначальною рисою яких є протиставленість за предметно-поняттєвим ядром, широко представлені у словнику церковно-обрядової термінології. Репрезентативним для вивчення церковно-обрядової терміносистеми є явище етимологічної паронімії. З’ясовано, що церковно-обрядова терміносистема представлена у мові з дотриманням певних закономірностей. У ній вербалізовано марковані елементи, вона різноманітна з погляду етимології, її складники вступають у синонімічні, антонімічні, гіперо-гіпонімічні, паронімічні відношення, а власне церковно-обрядовий термін підпорядковується законам як термінології, так і мови загалом, оскільки він є і знаком спеціальної системи, яка обслуговує сферу релігії, і одиницею лексичного складу української мови. Також у статті визначено перспективу подальших досліджень, яка полягає у вивченні богословських термінів на різних мовних рівнях, а також у синхронії та діахронії в аспекті міжконфесійної комунікації.

The article deals with the study of the church-ritual term as a specific linguistic quantity. The paradigmatic relations between term units, which are combined on the basis of semantic similarity, opposition and inclusion, are described. The phenomenon of synonymy in modern church-ritual terminology is mainly represented by syntactic synonyms-constructions which correlate in structure and coincide in meaning. Three groups of structural synonyms are illustrated: synonymous correspondence “word ‒ word”, “word ‒ phrase”, “phrase – phrase”. It is determined that the structure of the terms-phrases is dominated by two-component phrases formed by combining a noun with an adjective and a noun with a noun in the appropriate cases. The stylistic labeling of structural synonymous terms is clarified. In the process of analysis, it was found that the actual religious terms are peculiar terminological units and often show greater similarity with the lexems of common language than with the terminological units. In the context of the study, it was found that the church-ritual terminology has a large number of synonymous units, because the scope of its social use is much wider than in the special terminology of individual sciences. It was found that antonyms, the defining feature of which is the opposition in the subject-conceptual core, are widely represented in the dictionary of churchritual terminology. The phenomenon of etymological paronymy is representative for the study of church-ritual terminology. It was found that the churchritual terminology is represented in the language in compliance with certain laws. It verbalized marked elements, it i diverse in terms of etymology, and its components enter into synonymous, antonymous, hypero-hyponymic, paronymic relations. As for the the churchritual term, it is the subject to the laws of both terminology and language in general, as it is the sign of a special system that serves the sphere of religion, and the unit of lexical structure of the Ukrainian language as well. Also the perspective of further research, which is in the study of theological terms at different language levels, as well as in synchrony and diachrony in the aspect of interfaith communication, is determined in the article.