Основні норми і правові шляхи в сучасному міжнародному праві для боротьби з кібератаками

Abstract

Сучасна кіберзлочинність створює цілу низку проблем для правознавців, в тому числі генерує проблеми і виклики для міжнародного нормотворення. Кіберпростір та його захист став постійно зростаючою проблемою для міжнародної спільноти. Юристи-міжнародники, звертаючись до питання кібербезпеки, в пошуку релевантних відповідей на кібератаки перед усім розглядають проблеми визначення правової природи кіберпростору та забезпечення умов колективної безпеки. Існуюча правова база управління інтернетом сформована багатостороннім (узгодження інтересів окремих акторів-держав) та комерційним (присвоєння доменних імен) підходами. Майбутній міжнародний правовий режим кіберпростору, на думку багатьох спеціалістів, має базуватись на його визнанні «спільною спадщиною людства». Тобто на кіберпростір мають бути розповсюджені принципи непривласнення, спільного управління, мирного використання та збереження. Серед наскрізних питань, які необхідно вирішити для забезпечення стабільності та безпеки в кіберпросторі, є ті, що стосуються присвоєння авторства (через поширення анонімності в Мережі, використання третіх сторін державами для вчинення міжнародно протиправних дій за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій), відповідальності, меж дозволеного реагування. Можна констатувати, що міжнародне право потребує створення централізованого міжнародного механізму атрибуції.

Modern cybercrime creates a number of problems for legal scholars, including generating problems and challenges for international rule-making. Cyberspace and its protection have become an ever-growing problem for the international community. International lawyers, addressing the issue of cybersecurity, in search of relevant answers to cyberattacks, first of all consider the problems of determining the legal nature of cyberspace and ensuring the conditions for collective security. The existing legal framework for Internet governance is formed by multilateral (coordination of interests of individual state actors) and commercial (assignment of domain names) approaches. The future international legal regime of cyberspace, according to many experts, should be based on its recognition as the “common heritage of humanity”. That is, the principles of non-appropriation, joint management, peaceful use and preservation should be extended to cyberspace. Among the cross-cutting issues that need to be addressed to ensure stability and security in cyberspace are those related to the attribution of authorship (due to the spread of anonymity on the Internet, the use of third parties by states to commit internationally unlawful acts using information and communication technologies), liability, and the limits of permissible response. It can be stated that international law requires the creation of a centralized international attribution mechanism.