Примирення з неповнолітнім підозрюваним: кримінологічний аспект правосуддя, дружнього до дитини

Abstract

Правосуддя, дружнє до дитини, є більш гуманним та орієнтованим на забезпечення найкращих інтересів дитини у контакті із законом видом відправлення правосуддя незалежно від того, в якому статусі перебуває дитина: дитина у конфлікті із законом (неповнолітній правопорушник) або дитина, що є потерпілою від вчиненого відносно неї кримінального правопорушення. Категорична позиція держави щодо імплементації сучасних форм здійснення правосуддя є загрозливою та несе у собі більше шкоди, аніж користі, адже каральна функція кримінального правосуддя не є основною у сучасних демократичних державах. Неповнолітні правопорушники становлять окрему категорію осіб, щодо яких можливе застосування відновних заходів, адже у силу їхнього віку, триваючого формування особистісних цінностей та уявлень успіх від застосування до них інструментів відновного правосуддя є більш можливим та подекуди прогнозованим, аніж у разі застосування відновних програм до повнолітніх осіб, що вчинили кримінальне правопорушення. Чинне законодавство України вже містить нормативні приписи, що спрямовані на забезпечення найкращих інтересів дитини. Більше того, можливість примирення між неповнолітнім порушником та потерпілою особою також передбачена як нормами матеріального права, так і нормами процесуального права. Разом з тим, орієнтир держави на відновне правосуддя та стимулювання з боку державних інституцій програм примирення неповнолітніх порушників з потерпілими від кримінальних правопорушень потребують подальшої уваги. Окрема увага присвячена ризикам та викликам, з якими можливо зіштовхнутися, впроваджуючи такі процедури відновного правосуддя як примирення з дітьми у конфлікті із законом. Хоча особливий (некаральний) підхід у притягненні неповнолітніх до кримінальної відповідальності дійсно може нести певні ризики, все ж таки їх можна зменшити, щоб практична користь від застосування відновного правосуддя переважала навіть гіпотетичні побоювання відносно реформування законодавства у цьому напрямі.

Child-friendly justice is a more humane form of justice aimed at ensuring the best interests of the child in contact with the law, regardless of the status of the child: a child in conflict with the law (juvenile offender) or a child who is a victim of a criminal offence committed against him or her. The categorical position of the state regarding the implementation of modern forms of administration of justice is threatening and does more harm than good, as the punitive function of criminal justice is not the main one in modern democratic states. Juvenile offenders constitute a separate category of persons in respect of whom restorative measures may be applied, because due to their age, ongoing formation of personal values and perceptions, success from the application of restorative justice instruments to them is more possible and sometimes predictable than in the case of restorative programs for adult offenders. The current legislation of Ukraine already contains regulatory provisions aimed at ensuring the best interests of the child. Moreover, the possibility of reconciliation between a juvenile offender and a victim is also provided for in both substantive and procedural law. At the same time, the state's focus on restorative justice and the promotion by state institutions of programs for reconciliation between juvenile offenders and victims of criminal offences require further attention. Special attention is paid to the risks and challenges that may be faced when implementing such restorative justice procedures as reconciliation with children in conflict with the law. Although a special (non-punitive) approach to bringing juveniles to criminal responsibility may indeed carry certain risks, they can be mitigated so that the practical benefits of using restorative justice outweigh even hypothetical concerns about reforming legislation in this area.