Особливості розвитку спеціальної працездатності бігунів на середні дистанції у річному циклі підготовки

Abstract

У магістерській роботі представлено результати теоретичного та експериментального дослідження, спрямованого на обґрунтування й перевірку ефективності системи розвитку спеціальної працездатності бігунів на середні дистанції в умовах річного макроциклу підготовки на етапі попередньо базової підготовки. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю оптимізації тренувального процесу юних спортсменів, що потребує раціонального поєднання аеробних та анаеробних навантажень, відповідної періодизації й системного контролю функціональних показників. У роботі проведено аналіз науково-методичної літератури, який засвідчив ключову роль збалансованої структури тренувальних навантажень різної спрямованості у формуванні спеціальної працездатності середньовиків. Визначено, що успішність підготовки залежить від оптимального співвідношення обсягу та інтенсивності, а також від використання сучасних методів моніторингу стану спортсмена. Експеримент охоплював один річний макроцикл та включав первинне (констатувальне) й підсумкове (формувальне) тестування. До дослідження було залучено спортсменів двох груп — основної та контрольної. Основна група тренувалася за спеціально розробленою програмою вибіркової спрямованості, що передбачала структуроване поєднання навантажень, спрямованих на розвиток аеробної та анаеробної продуктивності, швидкісно-силових якостей і спеціальної витривалості. Отримані результати підтвердили статистично значущу ефективність запропонованої програми (p < 0,05). Зокрема, у спортсменів основної групи зафіксовано: покращення показника "точки відхилення" у тесті Конконі на 7,5 %, що свідчить про підвищення аеробно-анаеробного переходу; прискорення відновлення ЧСС після навантаження на 1-й та 3-й хвилинах відпочинку, що демонструє зростання функціональної стійкості та економізацію роботи серцево-судинної системи; покращення результатів змагального бігу на 800 м та 1500 м у середньому на 4,0 та 2,5 секунди відповідно відносно контрольної групиThe master's thesis is devoted to the experimental verification of an effective system for developing the special working capacity of middle-distance runners within the structure of an annual training cycle at the stage of preliminary basic preparation. The study substantiates the relevance of optimizing the ratio of aerobic and anaerobic workloads, improving methods of planning and periodization, and enhancing the effectiveness of training means aimed at increasing athletes’ functional readiness. A theoretical analysis of scientific and methodological literature demonstrated that high sports performance in middle-distance running depends on the rational combination of training loads of varying intensity and duration, as well as the systematic application of monitoring tools that ensure timely assessment of athletes’ functional state. The literature highlights the significance of structured, selectively targeted training programs that focus on the priority development of the abilities determining competitive success. The pedagogical experiment was conducted over the course of an annual macrocycle and included two groups of athletes—the main and control groups. The proposed program emphasized the selective differentiation of training loads, aimed at enhancing aerobic and anaerobic productivity, special endurance, and functional adaptation. According to the experimental results, statistically significant improvements (p < 0.05) were observed in the main group, confirming the effectiveness of the developed system. In particular, the Conconi test revealed a 7.5% increase in the heart rate deflection point, indicating improved metabolic efficiency. Indicators of recovery processes (HR at the 1st and 3rd minutes of rest) demonstrated faster post-load normalization among athletes in the main group, reflecting enhanced cardiovascular adaptability. Additionally, improvements in competition-related performance were recorded: following the intervention, the main group showed race-time reductions of 4 seconds over 800 m and 2.5 seconds over 1500 m, compared to the control group