Середньовічна дипломатична практика: Англія і Авіньйонське папство (Рец. на кн. Bombi B. Anglo-Papal Relations in the Early Fourteenth Century. A Study in Medieval Diplomacy. N.Y.: Oxford University Press, 2019. 273 p.)
Вантажиться...
Дата
2023
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Ірпінський юридичний часопис
Анотація
Рецензія присвячена розгляду дослідження Барбарою Бомбі особливостей і шляхів розвитку середньовічного дипломатичного дискурсу.
Констатовано, що вивчення дипломатичного обміну між Англією та папством у першій половині XIV сторіччя дозволило авторці дослідити етапи, особливості та направленість змін і перетворень у середньовічних адміністративних та дипломатичних практиках ведення міжнародних справ і обстоювати тезу про виникнення «спільної мови дипломатії». Проаналізовано спробу Б. Бомбі пов’язати розвиток середньовічної дипломатії зі зростаючою бюрократизацією державних утворень по всій Європі (особливо канцелярії та фінансових установ) на етапі
«патримоніально-бюрократичної державності», за визначенням М. Вебера. Наголошено на важливості авторського підходу до середньовічної дипломатії не лише як до політичних переговорів, а й розглядаючи «рутинні практики» дипломатичного дискурсу (документацію та риторику). Зазначено, що впродовж першої половини XIV століття як в Англії, так і в папській курії питання дипломатичного листування й
управління документальними архівами з міжнародних справ дедалі більше переходили від контролю канцелярії до компетенції секретаріату короля і папи. Можна погодитися з висновком авторки, що це свідчить про «фундаментальну потребу для правителів безпосередньо наглядати та контролювати міжнародні справи»; тоді як загальною тенденцією адміністративних департаментів (як наприклад, канцелярії в Англії) є виокремлення з королівського двору і перетворення на державну установу. Автори вважають достатньо обґрунтованим висновок Б. Бомбі, що в першій половині XIV століття схожі або навіть паралельні процеси в розвитку інститутів, які опікувалися міжнародними справами, і дипломатичних практик в англійському королівстві і папській курії виникли не через взаємні впливи, а насамперед завдяки
внутрішній динаміці інституційного розвитку і через потребу відповісти на ті самі виклики – передусім під впливом англо-французького конфлікту на англо-папські відносини. Зроблено висновок, що робота Б. Бомбі досить логічна, аргументована й концептуальна; авторка показала вміння подавати аналізовані події та явища в історичному контексті, підкріплювати загальні положення і висновки конкретними фактами з різноманітних джерел. Висловлено деякі критичні зауваження, які ніяк не впливають на загальне позитивне враження від роботи.
The review is devoted to consideration of Barbara Bombi's research on the peculiarities and ways of development of medieval diplomatic discourse. It was established that the study of diplomatic exchange between England and the papacy in the first half of the fourteenth century allowed the author to investigate the stages, features and direction of changes and transformations in medieval administrative and diplomatic practices of conducting international affairs and to defend the thesis about the emergence of a "common language of diplomacy". The review analyzes B. Bombi's attempt to connect the development of medieval diplomacy with the growing bureaucratization of state entities throughout Europe (especially offices and financial institutions) at the stage of "patrimonial-bureaucratic statehood", as defined by M. Weber. The importance of the author's approach to medieval diplomacy not only as political negotiations, but also considering "routine practices" – documentation and rhetoric used in diplomatic discourse – is emphasized. It is noted that during the first half of the 14th century, both in England and in the papal curia, issues of diplomatic correspondence and management of documentary archives on international affairs increasingly passed from the control of the chancellery to the competence of the secretariat of the king and the pope. One can agree with the author's conclusion that this indicates a "fundamental need for rulers to directly supervise and control international affairs"; while the general tendency of administrative departments (such as chancellery in England) is to separate from the royal court and become a public institution. The authors consider the conclusion of B. Bombi to be sufficiently justified that in the first half of the fourteenth century, similar or even parallel processes in the development of institutions that took care of international affairs and diplomatic practices in the English kingdom and the papal curia did not arise due to mutual influences, but primarily due to internal dynamics of institutional development and due to the need to respond to the same challenges – first of all, under the influence of the Anglo-French conflict on Anglo-papal
relations. It was concluded that the work of B. Bombi is quite logical, reasoned and conceptual; the author showed the ability to present the analyzed events and phenomena in a historical context, to support general statements and conclusions with specific facts from various sources. The review expresses some critical remarks, which in no way affect the overall positive impression of the work.
Опис
Ключові слова
міжнародне право, середньовічна дипломатія, англійська корона, Авіньйонські папи, Столітня війна., International Law, Medieval Diplomacy, English Crown, Avignon Popes, Hundred Years' War
Бібліографічний опис
Фатхутдінова О. В. Середньовічна дипломатична практика: Англія і Авіньйонське папство (Рец. на кн. Bombi B. Anglo-Papal Relations in the Early Fourteenth Century. A Study in Medieval Diplomacy. N.Y.: Oxford University Press, 2019. 273 p.) / О. В. Фатхутдінова, Д. А. Шевченко, В. А. Санжаров // Ірпінський юридичний часопис. Серія: право. – 2023. – Вип. 2 (11). – С. 39–47.