Авторське самосприйняття та саморепрезентація на зламі XIV-XV століть: автобіографічний, мемуарний та гендерний складники творчості Христини Пізанської

Скорочена інформація про документ
dc.contributor.authorСанжарова Галина Федорівнаuk_UA
dc.contributor.authorСанжаров Валерій Анатолійовичuk_UA
dc.contributor.authorSanzharova Galina Fedorivnaen_EN
dc.contributor.authorSanzharov Valery Anatoliiovychen_EN
dc.date.accessioned2024-04-15T07:08:33Z
dc.date.available2024-04-15T07:08:33Z
dc.date.issued2021
dc.description.abstractСтаттю присвячено аналізу проблеми авторського самосприйняття та саморепрезентації періоду розвину- того Середньовіччя на прикладі творчості Христини Пізанської. Автори визначають, що більшість літературних, повчально-пропедевтичних, моралізаторських чи історичних праць Христини містить значну складову частину автобіографічної інформації. Христина вимушена доводити свої авторські здібності та фахову компетентність: вона неодноразово пояснює і виправдовує порядок та організацію свого тексту, його корисність і свою кваліфікацію як автора. Стаття аналізує різні методи структурування тексту у Христини, такі як організація біографії не згідно з хронологією життя її суб’єкта, але згідно з власним авторським моральним і філософським планом; опис себе в тексті як окремої дійової особи і як автора; багато зображень самої себе і відвертий захист свого тексту, методів його написання та авторської ідентичності. Багато ідей Христини запозичені у різних авторів, але їх організація, рекомбінація і контекстуалізація приводять до зовсім нового тексту. Для виправдання таких компіляцій Христина використовує метафору архітектора та вишивальниці, які не добувають каміння та не виробляють шовк та золоті нитки, з якими потім працюють. Ця метафора відводить запозиченням з творів інших авторів роль сировини, з якої авторський геній створює твір сам по собі. Роль автора трактату, на думку Христини, корегує з роллю суверена в королівстві. Талановитий автор (в її баченні – це вона сама) – літературний, інтелектуальний двійник мудрого короля. Стаття доводить, що протягом усього тексту її роботи Христина стверджує себе не тільки як гідного біо- графа мудрого короля, але й, використовуючи метафору письменника, як архітектора, вибудовує концепцію уні- кального й тісного зв’язку між ними. Христина організовує, вибудовує свій твір подібно до того, як Карл вибудовує французьку державність. The article is devoted to the analysis of the problem of author’s self-perception and self-representation of the period of the developed Middle Ages on the example of Christine Pizan’s work. The authors determine that most of Christina’s literary, instructive-propaedeutic, moralizing or historical works contain a significant component of autobiographical information. Christina is forced to prove her authorial suitability and qualifications: she repeatedly explains and justifies the order and organization of her text, its usefulness and her qualification as an author. The article analyzes various methods of structuring Christina’s text – organizing a biography not in accordance with the chronology of her subject’s life, but, according to her own author’s moral and philosophical plan, describing herself in the text as a separate character and as an author, many images of herself and open defense of your text, methods of writing and author’s identity. Many of Christina’s ideas come from different authors, but their organization, recombination and contextualization lead to a completely new text. To justify this kind of compilation, Christina uses the metaphor of an architect and an embroiderer, who does not quarry stones and do not produce silk and gold threads, which they then work with. This metaphor assigns borrowings from the works of other authors the role of raw material, from which the author’s genius creates a work in itself. The role of the author of the treatise, according to Christina, is comparable to the role of the sovereign in the kingdom. A talented author (in her vision, she herself) is a literary, intellectual, female counterpart of the wise king. The article concludes that throughout the text of her work Christina asserts herself not only as a worthy biographer of the wise king, but also, using the metaphor of the writer as an architect, builds the concept of a unique and intimate connection between the two. Christine organizes, builds her work in the same way as Karl builds French statehood.
dc.description.sponsorshipСанжаров В.А.: orcid.org/0000-0003-4075-8572
dc.identifier.citationСанжарова Г. Ф. Авторське самосприйняття та саморепрезентація на зламі XIV-XV століть: автобіографічний, мемуарний та гендерний складники творчості Христини Пізанської / Г. Ф. Санжарова, В. А. Санжаров // Закарпатські філологічні студії. – 2021. – Вип. 15. – С. 258–262.
dc.identifier.doiDOI https://doi.org/10.32782/tps2663-4880/2021.15.49.
dc.identifier.issn2663-4880 (print)
dc.identifier.issn2663-4899 (online)
dc.identifier.urihttps://ir.dpu.edu.ua/handle/123456789/2177
dc.language.isouk_UA
dc.publisherЗакарпатські філологічні студії
dc.relation.ispartofseriesВип. 15.
dc.relation.isreferencedby1. Lechat D. “Dire par fiction”: Métamorphoses du “je” chez Guillaume de Machaut Jean Froissart et Christine de Pizan. Paris : Honoré Champion, 2005. 512 p. 2. Bratu M.C. “Je, auteur de ce livre”: L’affirmation de soi chez les historiens, de l’Antiquité à la fin du Moyen Age. Leiden, Brill, 2019. XII, 830 p. 3. Bratu M.C. De la grande Histoire à l’histoire personnelle: l’émergence de l’écriture autobiographique chez les historiens français du Moyen Age (XIIIe – XVe siècles) // Mediaevistik. 2012. Vol. 25. Р. 85–117. 4. Dulac L., Reno C. Les autoportraits de Christine Pizan// L’autoportrait dans la littérature française du Moyen Âge au XVIIe siècle / éd. É. Gaucher-Remond, J. Garapon. Rennes, Presses universitaires de Rennes, 2013. Р. 49–69. 5. Blumenfeld-Kosinski R. Christine de Pizan et l’(auto)biographie féminine. Mélanges de l’École française de Rome. Italie et Méditerranée. 2001. Vol. 113:1. Р. 17–28. DOI: https://doi.org/10.3406/mefr.2001.9621. 6. Санжарова Г.Ф., Санжаров В.А. Історико-політичний складник літературних творів Христини Пізанської в сучасній історіографії // Закарпатські філологічні студії. 2020. Вип. 14. Т. 2. С. 234–239. DOI: https://doi.org/10.32782/tps2663-4880/2020.14-2.44. 7. Delogu D. Royal biography and the politics of the Hundred Years War: theorizing the ideal sovereign. PhD Diss. University of Pennsylvania, 2003. 302 р. 8. Bratu M.C. L’Émergence de l’auteur dans l’historiographie médiévale en prose en langue française. PhD Diss. New York University, 2007. 391 р. 9. Paupert A. Le “je” lyrique féminin dans l’œuvre poétique de Christine de Pizan // Et c’est la fin pourquoi sommes ensemble. Mélanges offerts à Jean Dufournet. Paris : Honoré Champion, 1993. T. 3. P. 1057–1071. 10. Adams T. Christine de Pizan // French Studies. 2017. Vol. 71. Issue 3. P. 388–400. DOI: https://doi.org/10.1093/ fs/knx129. 11. Falleiros B. Génération et création poétique: la naissance d’une femme écrivain // Questes. 2014. Vol. 27. Р. 89–108. 12. Angeli G. Christine de Pizan et le portrait impossible de l’auteur dans son laboratoire // “Toutes choses sont faictes cleres par scripture”: fonctions et figures d’auteurs du Moyen Âge à l’époque contemporaine / éd. V. Minet- Mahy, C. Thiry, T. van Hemelryck. 2005. Р. 57–69. 13. Christine de Pisan Le livre des fais et bonnes meurs du sage roy Charles V / éd. S. Solente. Paris : Champion, 1936–1940. 2 t. CIII, 249, 283 p. 14. Санжарова Г.Ф., Санжаров В.А. Образ французького короля в Христини Пізанської : ідеальний суверен – реальна особистість чи літературний герой // Південний архів (філологічні науки). 2018. № 76. С. 53–57. 15. Zimmermann M. Mémoire–tradition–historiographie // The City of Scholars: New Approaches to Christine de Pizan. Berlin ; N. Y. : de Gruyter, 1994. Р. 158–173. 16. Dulac L. De l’art de la digression dans Le Livre des fais et bonnes meurs du sage roy Charles V de Christine de Pizan // Revue des Langues Romanes. 1993. № 1. P. 115–126. 17. Blanchard J. Christine de Pizan: tradition, expérience et traduction. Romania. 1990. Vol. 111. Р. 200–235. DOI: https://doi.org/10.3406/roma.1990.1649. 18. Delogu D. Christine de Pizan as architecteur: literary compilation and political philosophy in the Livre des fais et bonnes meurs du sage roy Charles V. Christine de Pizan, une femme de science, une femme de lettres / éd. J. Dor, M.-É. Henneau, B. Ribémont. Paris : Champion, 2008, Р. 147–157. 19. Санжарова Г.Ф., Санжаров В.А. Пізньосередньовічна політична міфологія у Франції: владика та його держава // Міф у художній свідомості та культурі ХХ ст. (ІІ Мішуковські читання) : матеріали Міжнародної наукової конференції. Херсон : ВД «Гельветика», 2017. С. 60–64. 20. Санжарова Г.Ф., Санжаров В.А. «Політичне тіло»: антропоморфна алегорія ідеального устрою королівства у творах Христини Пізанської // III Таврійські філологічні читання : матеріали міжнародної науково-практичної конференції. Херсон : ВД «Гельветика», 2017. С. 24–28.
dc.subjectХристина Пізанська, автор, самосприйняття, саморепрезентація, автобіографія, метафора архітектораuk_UA
dc.subjectChristine de Pisan, author, self-perception, self-representation, autobiography, metaphor of the architecten_EN
dc.titleАвторське самосприйняття та саморепрезентація на зламі XIV-XV століть: автобіографічний, мемуарний та гендерний складники творчості Христини Пізанської
dc.title.alternativeAuthor’s Self-perception and Self-representation at the Turn of the XIV–XV Centuries: Autobiographical,Memory and Gender Components of Christine Pizan’s Creativity
dc.typeArticle
Файли
Контейнер файлів
Зараз показуємо 1 - 1 з 1
Ескіз
Назва:
statya_2021_IR_655.pdf
Розмір:
858.06 KB
Формат:
Adobe Portable Document Format
Опис:
Завантажити
Ліцензійна угода
Зараз показуємо 1 - 1 з 1
Ескіз
Назва:
license.txt
Розмір:
1.71 KB
Формат:
Item-specific license agreed to upon submission
Опис:
Завантажити
Зібрання
Статті