Порушення прав на доменні імена: практичні аспекти захисту в судах

Abstract

У статті досліджується правова природа доменного імені як об’єкта правовідносин у сучасному цифровому середовищі. Показано, що домен та доменне ім’я мають технічну ідентифікаційну функцію, але водночас набувають значної економічної та комерційної цінності. Проаналізовано існуючі підходи до визначення правового статусу доменного імені: від віднесення його до об’єктів цивільних прав до спроб розглядати як об’єкт права інтелектуальної власності. Обґрунтовано, що хоча доменне ім’я не відповідає критеріям результату творчої діяльності, воно може використовуватися як засіб індивідуалізації, подібно до торгівельної марки, що створює ризики порушення прав інтелектуальної власності. Особливу увагу приділено феномену кіберсквотингу –недобросовісної реєстрації доменів, схожих до відомих позначень, з метою перепродажу або дискредитації правовласників. На основі аналізу української судової практики (справи eBay, Leroy Merlin, Infront X, CURAPROX, Stix-Україна, Limagrain тощо) розкрито механізми судового захисту та тенденції розвитку національного підходу до таких спорів. Висвітлено, що в межах цивільного судочинства суди послідовно визнають пріоритет прав на раніше зареєстровані торговельні марки над пізнішою реєстрацією доменного імені, зобов’язуючи реєстраторів здійснювати переде-легування доменів. Поряд із цим, значну роль відіграють позасудові процедур и (UDRP/UA-DRP), які забезпечують швидке вирішення конфліктів і примусову передачу спірних доменів. Зроблено висновок, що доменне ім’я, попри відсутність прямого визнання об’єктом права інтелектуальної власності, фактично функціонує як цінний нематеріальний актив і потребує чіткої законодавчої регламентації та ефективного захисту прав користувачів і правовласників.

The article examines the legal nature of the domain name as an object of legal relations in the modern digital environment. It highlights that a domain and domain name perform a technical identification function while simultaneously acquiring sig nificant economic and commercial value. Various approaches to defining the legal status of a domain name are analyzed, ranging from its recognition as an object of civil rights to attempts to classify it as an object of intellectual property law. The resea rch substantiates that, although a domain name does not meet the criteria of a creative result, it may function as a means of individualization similar to a trademark, which creates risks of intellectual property rights violation. Special attention is given to the phenomenon of cybersquatting—the bad-faith registration of domain names similar to well-known marks with the purpose of resale or damage to the brand owner’s reputation. Based on Ukrainian case law (including eBay, Leroy Merlin, Infront X, CURAPROX, Stix-Ukraine, Limagrain), the mechanisms of judicial protection and the development of national approaches to such disputes are analyzed. The study shows that within civil litigation, courts consistently prioritize earlier registered trademarks over later domain name registrations, obliging registrars to re-delegate disputed domains to rightful owners. At the same time, alternative dispute resolution procedures (UDRP/UA-DRP) play a significant role by ensuring prompt resolution of conflicts and compulsory transfer of infringing domain names. It is concluded that, despite the absence of explicit recognition as an object of intellectual property law, a domain name operates as a valuable intangible asset requiring clear legislative regulation and effective intellectual property rights protection through both judicial and extrajudicial mechanisms.