Value component of тне dialogical approach in international relations

Abstract

У сучасному глобалізованому світі міжнародні відносини розширилися від традиційних питань війни та миру, якими займалися голови держав і кар’єрних дипломатів переважно на двосторонній основі, до економічних, екологічних, гуманітарних, культурних, освітніх, наукових, релігійні відносини зі створенням міжнародних організацій, які виступають платформами для узгодження інтересів різних країн. Розвиток виробництва, освіти, науки, екологічні проблеми підвищують значення міжнародних відносин, враховуючи взаємозалежність країн, неможливість розвитку без широкої міжнародної співпраці, яка потребує високого рівня толерантності та гуманізації відносин. Метою даного дослідження було дослідити особливості сучасних міжнародних відносин, зміни їх орієнтирів у бік широкої співпраці між країнами, мирного вирішення конфліктів і суперечок, що актуалізує пошук найбільш придатних для цього інструментів. У ході дослідження були використані такі методи наукового пізнання: порівняльно-історичний метод, метод узагальнення, метод ідеалізації, метод системного підходу. У дослідженні діалог визначено як універсальний спосіб спілкування між суб’єктами міжнародних відносин, роль якого в сучасних міжнародних відносинах значно зросла. У дослідженні зазначено, що в сучасному діалозі зростає роль особистісних, культурних та інших особливостей його учасників. Оскільки саме діалог у його різноманітних формах і проявах є універсальною формою узгодження інтересів суб’єктів різних країн, а його сфери та коло суб’єктів суттєво розширилися, розвиток цілеспрямованих форм діалогу сприятиме пошуку ефективні нормативні, інституційні, комунікативні та інші форми вирішення конфліктів і узгодження інтересів, спрямовані на розвиток міжнародного співробітництва. In the modern, globalised world, international relations have expanded from traditional issues of war and peace, which were dealt with by heads of state and career diplomats mainly on a bilateral basis, to include economic, environmental, humanitarian, cultural, educational, scientific, religious relations with the establishment of international organisations that act as platforms for coordinating the interests of different countries. The development of production, education, science, and environmental problems increase the importance of international relations, given the interdependence of countries, the impossibility of development without broad international cooperation, which requires a high level of tolerance and humanisation of relations. The purpose of this study was to investigate the features of modern international relations, changes in their guidelines towards broad cooperation between countries, peaceful resolution of conflicts and disputes, which mainstreams the search for tools most suitable in this regard. In the course of the study, the following methods of scientific cognition were used: comparative historical method, generalisation method, idealisation method, and the method of systematic approach. The study defined dialogue as a universal way of communication between subjects of international relations, the role of which in modern international relations has considerably increased. The study noted that in modern dialogue, the role of personal, cultural, and other features of its participants increases. Since it is dialogue in its various forms and manifestations that constitutes a universal form of coordination of the interests of subjects of different countries, and its spheres and range of subjects have substantially expanded, the development of purposeful forms of dialogue will contribute to the search for effective regulatory, institutional, communicative, and other forms of conflict resolution and coordination of interests aimed at developing international cooperation.