Віндикаційний позов як основний речово-правовий спосіб захисту права власності: судовий та виконавчий аспекти застосування

Abstract

Стаття присвячена дослідженню віндикаційного позову як основного речово-правового способу захисту права власності у цивільному праві України та аналізу практики його застосування Верховним Судом. Право власності є одним із фундаментальних інститутів цивільного права, ефективність реалізації якого безпосередньо залежить від наявності дієвих способів його захисту. Особливе місце серед них займає віндикаційний позов, що забезпечує витребування майна з чужого незаконного володіння. У сучасних умовах цивільного обороту значення цього інституту зростає, що зумовлено збільшенням кількості спорів щодо належності майна, зокрема нерухомого, та необхідністю забезпечення стабільності майнових відносин. У статті використано дані офіційної судової статистики, які свідчать про значну питому вагу спорів щодо захисту майнових прав серед цивільних справ. Зокрема, позови про витребування майна та інші речово-правові вимоги становлять вагому частину позовного провадження, що підтверджує актуальність віндикаційного позову як одного з ключових інструментів судового захисту права власності. Така статистика демонструє, що майнові спори займають провідне місце у практиці судів першої інстанції, а отже, дослідження віндикаційного позову має не лише теоретичне, а й практичне значення. Окрему увагу приділено історичним витокам віндикаційного позову у римському праві, де було сформовано його класичну модель як універсального способу захисту права власності. Розкрито правову природу віндикаційного позову в цивільному праві України, його умови застосування, особливості доведення права власності та визначення належного відповідача. Проаналізовано положення Цивільного кодексу України (статті 387–390), які регулюють витребування майна з чужого незаконного володіння, а також обмеження щодо витребування майна від добросовісного набувача. Особливе значення у статті надано практиці Верховного Суду, який формує сучасні підходи до застосування віндикаційного позову та визначає критерії його розмежування з іншими способами захисту права власності. Зокрема, досліджено правові висновки щодо існування «віндикаційного імунітету» майна, відчуженого у порядку виконання судових рішень, а також позиції Суду щодо захисту прав добросовісного набувача. У результаті зроблено висновок, що віндикаційний позов залишається ключовим інструментом захисту права власності, який поєднує класичні римські традиції та сучасні потреби цивільного обороту. Його дослідження у світлі практики Верховного Суду має важливе значення як для розвитку цивілістичної доктрини, так і для забезпечення ефективного судового захисту майнових прав.

The article examines the vindicatory claim (rei vindicatio) as the principal real right remedy for the protection of property rights in Ukrainian civil law, with particular emphasis on the practice of the Supreme Court. Property rights constitute one of the fundamental institutions of civil law, and the effectiveness of their realization directly depends on the availability of effective mechanisms of judicial protection. Among these, the vindicatory claim occupies a special place, serving as the classical instrument for recovering property from unlawful possession. In the context of modern civil turnover, the significance of this remedy has increased due to the growing number of disputes concerning ownership of property, especially immovable assets, and the need to ensure stability of proprietary relations. The article draws upon official judicial statistics, which demonstrate the considerable proportion of property-related disputes among civil cases. Vindicatory claims and other real right remedies represent a substantial share of litigation, confirming their relevance as key instruments of judicial protection. This statistical background highlights that property disputes occupy a leading position in the practice of courts of first instance, thereby underscoring the practical importance of vindication. Special attention is devoted to the historical origins of the vindicatory claim in Roman law, where its classical model was formed as a universal means of protecting ownership. The article explores the legal nature of vindication in Ukrainian civil law, the conditions for its application, the evidentiary requirements, and the determination of the proper defendant. The provisions of the Civil Code of Ukraine (Articles 387–390) are analyzed, including the rules governing recovery of property from unlawful possession and the limitations on recovery from bona fide acquirers. The study further examines the jurisprudence of the Supreme Court, which has developed modern approaches to the application of vindication and clarified its distinction from other remedies such as restitution and condiction. Particular attention is given to the Court’s recognition of the “vindication immunity” of property alienated in the course of enforcement proceedings, as well as its protection of bona fide purchasers. The article concludes that the vindicatory claim remains a central instrument of property protection, combining classical Roman traditions with contemporary needs of civil circulation. Its doctrinal study and judicial application are of significant importance both for the development of civil law scholarship and for ensuring effective judicial protection of proprietary rights.