Legal terminology as the basis for the accuracy of legal norms

Abstract

The purpose of the article is to analyze the essence of legal terminology and the peculiarities of its formation, mechanisms of its unification and standardization, as well as to identify the key factors influencing its application. The methodological basis of the work is a set of techniques and methods of scientific cognition: terminological approach, hermeneutic method, method of comparison, method of abstraction, and empirical analysis. The use of these research methods made it possible to carry out a systematic analysis of legal terms and to determine their place in jurisprudence. The authors of the article characterized the essence of legal terminology and the principles of its formation. The authors emphasized that a well-developed conceptual and categorical apparatus is a necessary element of high-quality legislation in the country. It was noted that the meaning of a term should be clearly defined when using legal terminology, because that term may significantly differ in its orientation and scope. The term should also be used depending on legal systems. Particular attention was paid to the comparative analysis of legal terms in different legal systems, which allows for revealing the problems of their translation and adaptation in the international legal space. Several areas can be singled out within the approaches to the formation of legal terminology: own legal terminology, classical legal terminology, and borrowed legal terminology. The regulation of legal terminology requires, first of all, regulating the terminological base on the basis of a preliminary analysis of concepts, their in-depth scientific development, classification and differentiation, and precise definition. Formal certainty allows us to avoid ambiguity, synonymy, duplication, variability, homonymy, and expressive and stylistic tinge of legal terms in regulatory legal acts.

Метою статті є аналіз сутності юридичної термінології та особливостей її формування, механізмів її уніфікації та стандартизації, а також виявлення ключових факторів, що впливають на її застосування. Методологічною основою роботи є комплекс прийомів і методів наукового пізнання: термінологічний підхід, герменевтичний метод, метод порівняння, метод абстрагування, емпіричний аналіз. Використання цих методів дослідження дозволило здійснити системний аналіз юридичних термінів та визначити їх місце в юриспруденції. Автори статті охарактеризували сутність юридичної термінології та принципи її формування. Автори підкреслюють, що розвинений понятійно-категоріальний апарат є необхідним елементом якісного законодавства в країні. Зазначалося, що при використанні юридичної термінології необхідно чітко визначити значення терміна, оскільки цей термін може істотно відрізнятися за своєю спрямованістю та обсягом. Термін також слід використовувати залежно від правових систем. Особливу увагу було приділено порівняльному аналізу правових термінів у різних правових системах, що дозволяє виявити проблеми їх перекладу та адаптації в міжнародно-правовому просторі. У межах підходів до формування юридичної термінології можна виділити декілька напрямів: власна юридична термінологія, класична юридична термінологія та запозичена юридична термінологія. Регулювання юридичної термінології вимагає, насамперед, упорядкування термінологічної бази на основі попереднього аналізу понять, їх поглибленої наукової розробки, класифікації та диференціації, чіткого визначення. Формальна визначеність дозволяє уникнути багатозначності, синонімії, дублювання, варіативності, омонімії, експресивно-стилістичного забарвлення правових термінів у нормативно-правових актах.