Звичаї, як джерело права в умовах повномасштабного вторгнення Росії в Україну

Abstract

У статті проаналізовано роль звичаїв як джерела права в умовах повномасштабного вторгнення Росії на територію України. Досліджено теоретичні аспекти правового звичаю, його значення в сучасному українському праві та вплив воєнного стану на правозастосування. У статті розглянуто питання адаптації правових норм, заснованих на звичаях, до екстремальних умов військових дій, а також специфіку використання правових звичаїв в таких сферах, як військове право, волонтерська діяльність і гуманітарні операції. Особлива увага приділяється аналізу правових актів та міжнародних стандартів, що регулюють застосування звичаїв як джерела права в умовах воєнного конфлікту. Проведено дослідження викликів і перспектив розвитку звичаєвого права в Україні, зокрема в контексті захисту прав людини та забезпечення правопорядку в умовах війни. Зауважено, що не зважаючи на значну кількість наукових публікацій присвячених звичаям, як джерелу цивільного права, вони, переважно, були написані в мирний час та не враховують особливості адаптації правової системи України до умов повномасштабного воєнного вторгнення. Автори зробили висновок, що в умовах війни звичаєве право може стати важливим інструментом для вирішення конфліктів і підтримання соціального порядку на локальному рівні, особливо у громадах, які залишаються ізольованими або позбавленими державного контролю; допоможе зміцнити місцеве самоврядування; сприяти зміцненню національної самосвідомості через відродження традицій і культурних норм, що сприяє підтримці морального духу суспільства та його готовності до спротиву агресії. Автори притримуються думки, що звичаєві норми можуть бути інтегровані в законодавство на локальному рівні, особливо у питаннях, що стосуються земельних відносин, спадщини або суспільних відносин у громадах, що допоможе зберегти правову різноманітність регіональних та етнічних спільнот; стати основою для відновлення легітимності правової системи на місцях, що дозволить громадянам брати участь у правовому регулюванні на локальному рівні та підвищить правосвідомість та довіру до правосуддя.The article analyzes the role of customs as a source of law in the conditions of Russia's full-scale invasion of the territory of Ukraine. The theoretical aspects of legal custom, its importance in modern Ukrainian law and the influence of martial law on law enforcement are studied. The article examines the issue of adapting legal norms based on customs to the extreme conditions of military operations, as well as the specifics of the use of legal customs in such areas as military law, volunteering and humanitarian operations. Special attention is paid to the analysis of legal acts and international standards regulating the application of customs as a source of law in the conditions of a military conflict. A study of the challenges and prospects for the development of customary law in Ukraine, in particular in the context of the protection of human rights and the provision of law and order in conditions of war, was conducted. It is noted that despite the significant number of scientific publications devoted to customs as a source of civil law, they were mostly written in peacetime and do not take into account the peculiarities of the adaptation of the legal system of Ukraine to the conditions of a full-scale military invasion. The authors concluded that in conditions of war, customary law can become a tool for resolving conflicts and maintaining the social regime at the local level, especially in communities that remain isolated or deprived of state control; will help strengthen local self-government; contribute to the strengthening of national self-awareness through the revival of traditions and cultural norms, which contributes to the maintenance of the moral spirit of society and its readiness to resist aggression. The authors are of the opinion that behavioral norms can be integrated into legislation at the local level, especially in matters related to land relations, inheritance or social relations in communities, which will help preserve the legal diversity of regional and ethnic communities; to become the basis for restoring the legitimacy of the legal system on the ground, which will allow citizens to participate in legal regulation at the local level and increase legal awareness and trust in justice.