Психологічна саморегуляція як засіб профілактики синдрому професійного вигорання медичних працівників

Abstract

У статті представлено результати емпіричного дослідження синдрому професійного вигорання у медичних працівників як складного психоемоційного феномену, що формується в умовах тривалого професійного стресу, високого рівня емоційної відповідальності та постійного психоемоційного навантаження. Актуальність проблеми зумовлена зростанням інтенсивності професійної діяльності у сфері охорони здоров’я України, обмеженістю організаційних і психологічних ресурсів підтримки медичного персоналу, а також підвищеними вимогами до професійної ефективності та психологічної стійкості фахівців. Метою статті є обґрунтування психологічної саморегуляції як ефективного засобу профілактики проявів синдрому професійного вигорання у медичних працівників. У дослідженні взяли участь 30 медичних працівників, серед яких 15 лікарів і 15 медичних сестер віком від 23 до 56 років. Для діагностики рівня та структури професійного вигорання використано методику визначення рівня емоційного вигорання В. Бойка, опитувальник професійного вигорання К. Маслач і С. Джексон в адаптації Н. Водоп’янової, а також експрес-методику В. Каппоні та Т. Новак. Обробка емпіричних даних здійснювалася з використанням методів описової статистики.The article presents the results of an empirical study of professional burnout syndrome among medical professionals as a complex psycho-emotional phenomenon that develops under conditions of prolonged occupational stress, high emotional responsibility, and constant psycho-emotional strain. The relevance of the research is determined by the increasing intensity of professional activity in the healthcare system of Ukraine, limited organizational and psychological support resources, as well as heightened requirements for professional effectiveness and psychological resilience of medical staff. Professional burnout is considered as a significant risk factor affecting mental well-being, quality of professional functioning, and interpersonal interaction in medical teams. The purpose of the article is to substantiate psychological self-regulation as an effective means of preventing professional burnout among medical professionals, based on an empirical study of burnout manifestations. The study involved 30 healthcare workers, including 15 physicians and 15 nurses aged 23 to 56 years. A set of psychodiagnostic tools was applied, including Boyko’s Emotional Burnout Inventory, which allows identifying the formation of burnout symptoms within the phases of tension, resistance, and exhaustion; the Maslach Burnout Inventory adapted by Vodopyanova for assessing emotionalexhaustion, depersonalization, and reduced personal accomplishment; as well as the Capponi–Novak Express Burnout Questionnaire for rapid evaluation of general burnout levels. Descriptive statistical methods were used to process and generalize empirical data.