Радіоефір як простір збереження етнокультурних цінностей та політичної суб'єктності української еміграції в 1939 році

Abstract

Стаття присвячена дослідженню українського радіомовлення в Північній Америці як інструменту консолідації та збереження ідентичності в умовах викликів 1939 р. На тлі початку Другої світової війни, радіоефір трансформувався у простір трансляції етнокультурних цінностей та маніфестації політичної суб’єктності еміграції. Для досягнення мети використано комплекс методів: джерелознавчий аналіз архіву часопису «Свобода» (303 числа за 1939 р.); контент-аналіз програм за маркерами «українськомовне радіомовлення», «національна консолідація», «комерціалізація ефіру»; метод історичного моделювання медійної екосистеми діаспори в США та Канаді. Проаналізовано механізми дистрибуції контенту через станції WBNX, WEVD, KQV, WCAM, що дозволило оцінити стратегії залучення розпорошеної аудиторії. Доведено, що українське радіомовлення у 1939 р. ставало не лише засобом інформування, а й формою культурного спротиву. Проаналізовано знакові проєкти: «Українську Радіову Програму» Т. Свистуна (Філадельфія), що поєднувала пісенну спадщину з патріотичною агітацією, та інноваційний «Голос України» (Нью-Йорк), який впровадив формат радіотеатру для підняття мистецького рівня ефіру. Виявлено, що ефективність передач залежала від персоналізованого стилю анонсерів, дотримання мовної чистоти, а також організації позаефірних заходів (радіобалів, контестів), що зміцнювали соціальні зв’язки громади. Наукова новизна полягає в системному аналізі радіоефіру 1939 р. як автономного комунікативного простору, що забезпечував політичну суб’єктність еміграції в умовах ізоляції та ворожого глушіння сигналу. Вперше на широкому емпіричному матеріалі досліджено специфіку аудіоконтенту, орієнтованого на протидію асиміляції через впровадження високих естетичних стандартів мовлення. Обґрунтовано роль радіо як «духовної зброї», що синтезувала релігійні та державницькі смисли українства у критичний історичний момент.The article is devoted to the study of Ukrainian radio broadcasting in North America as an instrument of consolidation and identity preservation under the challenges of 1939. Against the backdrop of the development and tragic fall of Carpathian Ukraine, as well as the beginning of World War II, the radio airwaves transformed into a space for the transmission of ethnocultural values and the manifestation of the political subjectivity of the emigration. To achieve this goal, a complex of methods was employed: a source studies analysis of the archive of the “Svoboda” newspaper (303 issues for 1939); content analysis of programs based on the markers “Ukrainian-language radio broadcasting”, “national consolidation”, and “commercialization of the airwaves”; and the method of historical modeling of the diaspora’s media ecosystem in the USA and Canada. The mechanisms of content distribution through stations WBNX, WEVD, KQV, and WCAM were analyzed, allowing for an assessment of strategies used to engage a dispersed audience. It is proved that Ukrainian radio broadcasting in 1939 became not only a means of information but also a form of cultural resistance. Significant projects were analyzed: the “Ukrainian Radio Program” of T. Svistun (Philadelphia), which combined song heritage with patriotic agitation, and the innovative “Voice of Ukraine” (New York), which introduced the radio theater format to raise the artistic level of the broadcast. It was found that the effectiveness of the broadcasts depended on the personalized style of the announcers, adherence to linguistic purity, as well as the organization of off-air events (radio balls, contests) that strengthened the social ties of the community. The scientific novelty lies in the systematic analysis of the radio airwaves of 1939 as an autonomous communicative space that ensured the political subjectivity of the emigration under conditions of isolation and hostile signal jamming. For the first time, based on extensive empirical material, the specifics of audio content oriented toward countering assimilation through the introduction of high aesthetic standards of speech were investigated. The role of radio as a “spiritual weapon” that synthesized the religious and state-building meanings of Ukrainianhood at a critical historical moment is substantiated.