Правове регулювання оподаткування медичних послуг

Abstract

У статті на підставі аналізу законодавства та нормативно-правових актів виокремлено суб’єктів надання медичних послуг. До них віднесено: заклади охорони здоров’я; реабілітаційні заклади; фізичні особи-підприємці; особи, що здійснюють незалежну професійну діяльність. Встановлено, що проведення медичної реформи в Україні стимулювало розвиток підприємництва у сфері охорони здоров’я і, відповідно, збільшення кількості платників ПДВ, а також обсягів проведених ними операцій з постачання медичних послуг, і, як наслідок, збільшення сум податкових пільг. Звернуто увагу на невідповідність термінів, що містяться у Законі України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» і Податковому кодексі України. Йдеться про поняття «послуга з медичного обслуговування населення (медичні послуга)», яке визначено у Законі України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» і «послуги з охорони здоров’я, що постачаються закладами охорони здоров’я», який застосовується у підпункті 197.1.5 пункту 197.1 статті 197 ПКУ. Встановлено, що Податковий кодекс не містить визначення поняття «послуги з охорони здоров’я, що постачаються закладами охорони здоров’я», який застосовується у підпункті 197.1.5 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу, що призводить до його неоднозначного тлумачення та застосування. Встановлено, що ФОП – надавачі медичних послуг не звільняються від сплати ПДВ оскільки не відповідають визначеним у підпункті 197.1.5 пункті 197.1 статті 197 ПКУ критеріям. Доведено, що норми підпункту 197.1.5 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України щодо застосування податкової пільги з ПДВ за операціями з постачання послуг з охорони здоров’я є недосконалими. Доведено, що на законодавчому рівні не визначено «поняття медична практика», яка відповідно до Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» підлягає ліцензуванню. Це поняття розкрито тільки у Ліцензійних умовах провадження господарської діяльності з медичної практики, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 285, які є підзаконним актом. Акцентовано увагу на тому, що база даних ліцензіатів з медичної практики, за наповнення і супроводження якої відповідає МОЗ України, є технічно застарілою і потребує програмно-технічного удосконалення. Наразі інформація про кількість ліцензіатів є недостовірною і як наслідок, мали місце ризики використання ліцензій у подальшому при провадженні ліцензіатами незаконної діяльності без державної реєстрації та обліку в територіальних органах ДПС, а отже, й ризики втрати надходжень до державного бюджету за рахунок необґрунтованого застосування податкової пільги. Встановлено, що у Ліцензійному реєстрі МОЗ з медичної практики не оприлюднювалась інформація, яка містилась в рішеннях МОЗ про видачу ліцензії, щодо ліцензованих видів спеціальностей з медичної практики і місця провадження господарської діяльності з медичної практики, що створило ризики необґрунтованого отримання суб’єктами господарювання податкової пільги за окремими місцями провадження діяльності, а отже, й ризики втрати надходжень до державного бюджету.The article, based on the analysis of legislation and regulatory legal acts, identifies entities providing medical services. These include: health care institutions; rehabilitation institutions; individual entrepreneurs; individuals engaged in independent professional activities. It is established that the implementation of the medical reform in Ukraine stimulated the development of entrepreneurship in the health care sector and, accordingly, an increase in the number of VAT payers, as well as the volumes of transactions carried out by them for the provision of medical services, and, as a result, an increase in the amounts of tax benefits. Attention is drawn to the inconsistency of the terms contained in the Law of Ukraine “Fundamentals of the Legislation of Ukraine on Health Care” and the Tax Code of Ukraine. This concerns the concept of “health care service for the population (medical service)”, which is defined in the Law of Ukraine “Fundamentals of the Legislation of Ukraine on Health Care” and “health care services provided by health care institutions”, which is used in subparagraph 197.1.5 of paragraph 197.1 of Article 197 of the Tax Code. It has been established that the Tax Code does not contain a definition of the concept of “health care services provided by health care institutions”, which is used in subparagraph 197.1.5 of paragraph 197.1 of Article 197 of this Code, which leads to its ambiguous interpretation and application. It has been established that individual entrepreneurs – providers of medical services are not exempt from paying VAT because they do not meet the criteria specified in subparagraph 197.1.5 of paragraph 197.1 of Article 197 of the Tax Code of Ukraine. It has been proven that the norms of subparagraph 197.1.5 of paragraph 197.1 of Article 197 of the Tax Code of Ukraine regarding the application of the VAT tax benefit for transactions for the supply of health care services are imperfect. It has been proven that the “concept of medical practice”, which in accordance with the Law of Ukraine “On Licensing Types of Economic Activities” is subject to licensing, is not defined at the legislative level. This concept is disclosed only in the Licensing Conditions for Conducting Economic Activities in Medical Practice, approved by the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine dated 02.03.2016 No 285, which are a subordinate legislation. Attention is drawn to the fact that the database of licensees in medical practice, for the filling and maintenance of which the Ministry of Health of Ukraine is responsible, is technically outdated and requires software and technical improvement. Currently, information on the number of licensees is unreliable and as a result, there were risks of using licenses in the future when licensees conduct illegal activities without state registration and accounting in the territorial bodies of the State Tax Service, and therefore, risks of loss of revenues to the state budget due to the unjustified use of tax benefits It was established that the License Register of the Ministry of Health for Medical Practice did not publish information contained in decisions of the Ministry of Health on issuing licenses regarding licensed types of specialties in medical practice and the place of conduct of economic activity in medical practice, which created risks of unjustified receipt by business entities of tax benefits for individual places of conduct of activity, and therefore, risks of loss of revenues to the state budget.