Психологічні підтримка державних службовців в умовах воєнного стану та повоєнний час

Abstract

У магістерській роботі досліджено психологічні особливості підтримки державних службовців в умовах воєнного стану та повоєнний час. Основна увага приділяється аналізу теоретико-методологічних підходів до структури підтримки, емпіричному вивченню стану психологічної безпеки та ресурсного потенціалу фахівців, а також розробці практичних заходів їхнього відновлення. Дослідження проводилось за участю 52 державних службовців віком від 23 до 58 років на базі ТОВ «СМАРТ-РІАЛ», м. Київ. Встановлено наявність феномену «виснаженої стійкості», що характеризується глибоким дефіцитом внутрішнього благополуччя та навичок самовідновлення на тлі високої професійної відповідальності. Виявлено, що родина є ключовим зовнішнім ресурсом підтримки для більшості опитаних. На основі отриманих результатів розроблено програму психологічного відновлення, яка базується на чотирьох векторах: індивідуально-ресурсному, когнітивно-смисловому, соціально-комунікативному та організаційно-сімейному. Практична значущість роботи полягає у можливості імплементації розроблених рекомендацій у діяльність державних установ для збереження ментального здоров’я персоналу та підвищення стійкості управлінського апарату

This master’s thesis examines the psychological characteristics of support for civil servants during martial law and the postwar period. The main focus is on analyzing the theoretical and methodological approaches to the structure of support, empirically studying the state of psychological safety and the resource potential of specialists, as well as developing practical measures for their recovery. The study was conducted with the participation of 52 civil servants aged 23 to 58 at SMART-REAL LLC, Kyiv. The phenomenon of «depleted resilience» was established, characterized by a deep deficit in internal well-being and self-recovery skills against a background of high professional responsibility. Family support was identified as a key external resource for the majority of respondents. Based on the results, a psychological recovery program was developed, founded on four vectors: individual-resource, cognitive-semantic, socio-communicative, and organizational-family. The practical significance of the work lies in the possibility of implementing the developed recommendations into the activities of state institutions to preserve the mental health of personnel and increase the resilience of the administrative apparatus