Оптимізація правового регулювання боротьби з кібершахрайством: зарубіжний досвід і його значущість в українській практиці

Abstract

Дана стаття присвячена висвітленню актуальної проблеми сучасності – кібершахрайству, а саме його запобіганню, для якого доцільно використовувати досвід країн, які першими постраждали від даного явища та зуміли налагодити процес правового регулювання даного питання. Також у статті висвітлено актуальні методи боротьби з кібершахрайством у країні, що як і Україна була у складі СРСР, та також зіткнулася з значною кількістю кримінальних правопорушень, вчинених у віртуальному просторі. Варто додати, що кібершахрайство є досить новітнім явищем, адже безпосередньо пов’язане з розвитком новітніх інформаційних технологій, вимагає від правопорушників відповідних навичок, але попри те вчиняти такі злодіяння може майже кожна особа, що має вільний доступ до мережі Інтернет. Важливим аспектом цієї статті є характеристика кібершахрайства як дійсно небезпечного виду кримінальних правопорушень, адже саме через нього щодня люди встрачають свої кошти, їх особиста інформація стає незаконно доступною для кола осіб, які можуть її використовувати у своїх цілях. Звернено увагу й на те, що законодавча система України не закріплює жодного виду кримінальних правопорушень з приставкою «кібер», тим самим не надаючи їм особливої небезпечності. Доволі розповсюдженним є явище «недооцінювання» таких кримінальних правопорушень, адже через те, що люди не можуть побачити своїх збитків, помилково вважають, що їх немає. Проте, саме неооцінювання таких кримінальних правопорушень є чи не найпершою причиною їх розвитку. Кібершахрайство вже давно набуло транснаціонального характеру, через що стало ще більш небезпечним явищем, адже кібершахраям необов’язково бути знайомими особисто, жити в одному місті, тощо. Безмежний простір мережі дає можливість зв’язуватися між собою з різних куточків світу, а також завдавати збитків людині чи компанії, яка також може бути розташована у будь-якому місті чи краіїні This article is devoted to highlighting the current problem of modernity – cyber fraud, namely its prevention, for which it is advisable to use the experience of countries that first suffered from this phenomenon and managed to establish a process of legal regulation of this issue. The article also highlights current methods of combating cyber fraud in a country that, like Ukraine, was part of the USSR, and also faced a significant number of criminal offenses committed in cyberspace. It should be added that cyber fraud is a fairly new phenomenon, as it is directly related to the development of new information technologies, requires offenders to have the appropriate skills, but nevertheless such crimes can be committed by almost anyone with free access to the Internet. An important aspect of this article is the characterization of cyber fraud as a really dangerous type of criminal offense, because it is because of it that people lose their money every day, their personal information becomes illegally available to people who can use it for their own purposes. Attention is also drawn to the fact that the legislative system of Ukraine does not enshrine any type of criminal offense with the prefix “cyber”, thus not giving them much danger. The phenomenon of “underestimation” of such criminal offenses is quite common, because due to the fact that people cannot see their losses, they mistakenly believe that they do not exist. However, the very non-assessment of such criminal offenses is perhaps the first reason for their development. Cyber fraud has long been transnational in nature, making it even more dangerous, as cyber-fraudsters do not have to know each other personally, live in the same city, and so on. The boundless space of the network makes it possible to communicate with each other from different parts of the world, as well as to cause harm to a person or company, which can also be located in any city or country.