Теоретико-методологічний аналіз лобізму у світовій політиці

Abstract

Встановлено, що міжнародний лобізм є інституційно важливою частиною світової політики, оскільки в ньому беруть активну участь актори світової політики та групи інтересів. Принципово важливим моментом у міжнародному лобізмі є факт, що групи інтересів та актори не лише впливають на процес функціонування міжнародних відносин, а й формують клімат у міжнародній політиці. Варто наголосити, що міжнародний лобізм тісно пов'язаний з "групами інтересів" та "теорією еліти". Акторами міжнародного лобізму є: держави, особи, міжнародні організації, транснаціональні корпорації (ТНК), політичні партії, неурядові організації (НУО). Держава як актор міжнародно- го лобізму впливає на світову політику за допомогою економічних ресурсів, технологічного прогресу, армії, культури, науки та ЗМІ. Усі вони формують політичний клімат світової спільноти. На міжнародному рівні немає норм міжнародного права, які б регулювати лобізм і лобістські структури. За підсумками принципу міжнародного права всі країни є рівноправними. Одним із принципів міжнародного права є "принцип суверенної рівності держав". Однак деякі держави, які втручаються, вторгаються чи створюють конфлікти в інших державах, керуються егоїстичними геополітичними та геоекономічними інтересами. Держави, які інституціоналізували лобізм, і ті країни, які використовують лобізм для просування своїх інтересів, діють та проводять свої інтереси на світовому рівні по-різному. Лобісти, лобістські структури та фірми підзвітні законодавству держав, у якому лобізм інституціоналізований як політичний феномен. На сьогоднішній день лобізм офіційно є політичним інститутом у ряді держав: США, Великобританії, Австралії, Канаді, Німеччині, Австрії, Угорщини, Італії, Литві, Польщі, Словенії, Франції, Чехії та Японії. Вашингтон як світовий центр лобізму впливає на хід міжнародних відносин, створює політичний імідж США та інших країн, які оплачують лобіювання у США, на держави та корпорації, які звертаються за допомогою для формування сприятливого політичного іміджу, спрямовує діяльність некомерційних організацій та політичних партій. Лобізм сильно розвинений США, оскільки, крім політичного, він фіксується й у окремих галузях. У Європейському Союзі його інтереси представляє Брюссель. Наголошено, що ТНК борються з державами за глобальну владу, і в цьому багатосторонньому контексті корпоративні суб'єкти отримали привілейований доступ до осіб, які приймають рішення, та їхні інтереси стали більш помітними, оскільки заклики до юридично обов'язкових інструментів для ТНК стають все більш відсувними. У дискусіях щодо порядку денного у сфері сталого розвитку на період після 2022 року приватний сектор позиціонує себе як джерело вирішення поточних глобальних проблем, одночасно намагаючись на інших форумах ухилитися від нагляду та регулювання ООН. Використання добровільного "партнерського" підходу призвело до закономірного переходу до парадигми про управління за участю багатьох зацікавлених сторін, що підтримується великим бізнесом та урядами, які вклали кошти у Світовий економічний форум, Світову організацію торгівлі, а також в агентства та програми ООН.It has been established that international lobbying is an institutionally important part of world politics, since world political actors and interest groups actively participate in it. A fundamentally important point in international lobbying is the fact that interest groups and actors not only influence the process of functioning of international relations, but also shape the climate in international politics. It is worth emphasizing that international lobbying is closely related to "interest groups" and "elite theory". The actors of international lobbying are: states, individuals, international organizations, transnational corporations (TNCs), political parties, non-governmental organizations (NGOs). The state as an actor of international lobbying influences world politics with the help of economic resources, technological progress, army, culture, science and media. All of them shape the political climate of the world community. At the international level, there are no norms of international law that would regulate lobbying and lobbying structures. According to the principle of international law, all countries are equal. One of the principles of international law is the "principle of sovereign equality of states". However, some states that intervene, invade or create conflicts in other states are guided by selfish geopolitical and geoeconomic interests. States that have institutionalized lobbying and those countries that use lobbying to promote their interests act and pursue their interests at the global level differently. Lobbyists, lobbying structures and firms are accountable to the legislation of states in which lobbying is institutionalized as a political phenomenon. Today, lobbying is officially a political institution in a number of states: the USA, Great Britain, Australia, Canada, Germany, Austria, Hungary, Italy, Lithuania, Poland, Slovenia, France, the Czech Republic and Japan. Washington, as the world center of lobbying, influences the course of international relations, creates the political image of the United States and other countries that pay for lobbying in the United States, on states and corporations that seek help to form a favorable political image, and directs the activities of non-profit organizations and political parties. Lobbying is highly developed in the United States, since, in addition to political, it is also recorded in certain industries. In the European Union, its interests are represented by Brussels. It is emphasized that TNCs are fighting with states for global power, and in this multilateral context, corporate entities have gained privileged access to decision-makers, and their interests have become more visible, as calls for legally binding instruments for TNCs are becoming increasingly remote. In discussions on the post- 2022 sustainable development agenda, the private sector is positioning itself as a source of solutions to current global problems, while at the same time trying to evade UN supervision and regulation in other forums. The use of a voluntary "partnership" approach has led to a natural shift to a multi-stakeholder governance paradigm, supported by big business and governments that have invested in the World Economic Forum, the World Trade Organization, and UN agencies and programs.