Десятина в середньовічному канонічному праві

Abstract

Тези присвячені розгляду десятини в середньовічному канонічному праві. Середньовічна католицька церква охоплювала всі аспекти суспільства, здійснювала ретельний контроль над усіма нормами суспільного життя і перебувала в цьому відношенні в положенні квазімонополії. Церква була справжньою опорою середньовічної Європи, зосереджуючи знання, нормативні принципи та значну частину багатства. Стягнення десятини в Середні віки служило моделлю для введення сеньйоріальних зборів, воно було, у своїх нових формах, зразком для запровадження і затвердження всіх майбутніх державних зборів. Контроль за призначенням, звільненнями та стягненням десятини виправдовував претензію Церкви (папства) на універсальне панування (dominium). Десятина фактично створила узагальнену внутрішню звичку оподаткування. The article is devoted to the Tithe in Medieval Canon Law. The medieval Catholic Church encompassed all aspects of society, exercised thorough control over all norms of social life, and was in this respect in a position of quasi-monopoly. The Church was the real pillar of medieval Europe, concentrating knowledge, normative principles and a large part of wealth. The collection of tithes in the Middle Ages served as a model for the introduction of seigniory fees, it was, in its new forms, a model for the introduction and approval of all future state fees. Control over appointments, dismissals, and the collection of tithes justified the claim of the Church (the papacy) to universal dominion (dominium). Tithing effectively created a generalized internal habit of taxation.