Доходи англійської корони від прямого та непрямого оподаткування за володарювання Генріха V (1413–1422)

Abstract

Субсидії короні, затверджені парламентом є підґрунтям сенсаційних військових досягнень і виявом успішності правління Генріха V, яке відзначене одним з податкових сплесків в Англії протягом Столітньої війни. До початку XIV століття екстраординарні витрати корони значною мірою підтримувалися прямим оподаткуванням мирян та духовенства. Але встановлення субсидії на шерсть як постійного елемента митної системи з 1340-х років і надалі означало, що до кінця Столітньої війни стане нормою перевищення доходів від непрямого оподаткування порівняно з надходженнями від прямих субсидій – так було на початку і наприкінці правління Генріха V. Незважаючи на порівняно високу прибутковість митної системи, пряме оподаткування за Генріха V завжди перевищувало непряме протягом шести фінансових років, що припадають на військові дії на континенті. Протягом століття після Чорної смерті фактично не було іншого періоду, в якому пряме оподаткування надавало б таку велику частку королівського доходу і, отже, становило настільки важливий ресурс у фіскальному арсеналі корони. Crown subsidies approved by Parliament are the basis of sensational military achievements and a manifestation of the success of the reign of Henry V, which was marked by one of the tax surges in England during the Hundred Years' War. Until the beginning of the 14th century, the extraordinary expenses of the crown were largely supported by direct taxation of the laity and the clergy. But the establishment of the wool subsidy as a permanent feature of the customs system from the 1340s onwards meant that by the end of the Hundred Years' War it would be the norm for revenues from indirect taxation to exceed revenues from direct subsidies - this was the case at the beginning and end of Henry V's reign. Despite the relatively high profitability of the customs system, direct taxation under Henry V always exceeded indirect taxation during the six fiscal year’s corresponding to the war on the continent. In the century following the Black Death, there was virtually no other period in which direct taxation provided such a large proportion of the royal revenue and therefore constituted such an important resource in the crown's fiscal arsenal.