Перегляд за Автор "Грицюк Ігор Васильович"
Зараз показуємо 1 - 14 з 14
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
- ДокументДо питання щодо визначення принципів фінансового контролю(Правова позиція, 2023) Аністратенко Юлія Ігорівна; Грицюк Ігор Васильович; Anistratenko Yuliia Ihorivna; Hrytsiuk Ihor VasylovychУ статті розглянуто підходи вчених до визначення правової категорії «принцип». Розглянуто позиції представників науки фінансового права щодо визначення поняття «принципи фінансового контролю». У статті встановлено основні аспекти та визначення поняття «принцип фінансового контролю», його роль у фінансовому менеджменті та важливість для забезпечення стабільності та прозорості у фінансовій сфері. Проаналізовано думки представників науки фінансового права щодо класифікації принципів фінансового контролю. Запропоновано авторське визначення поняття «принципи фінансового контролю». Досліджено аналіз різноманітних підходів до визначення принципів фінансового контролю, їх класифікацію та роль у практичній діяльності. Акцентовано увагу на важливості впровадження та дотримання принципів фінансового контролю для забезпечення ефективного управління фінансами, мінімізації ризиків та підвищення довіри громадськості до фінансових процесів. Підсумовано, що під принципом фінансового контролю необхідно розуміти систему теоретично обґрунтованих та нормативно закріплених засад, що визначають основні положення здійснення фінансового контролю, спрямовану на забезпечення ефективного використання фінансових ресурсів, забезпечення фінансової стабільності та викриття можливих порушень та недоліків у фінансовій сфері. Запропоновано перелік основних принципів фінансового контролю: 1) принцип ефективності – забезпечення ефективного та результативного контролю, спрямованого на досягнення конкретних цілей та завдань; 2) принцип законності – дії контрольних органів мають бути чітко засновані на відповідних законодавчих нормах та правилах; 3) принцип об’єктивності – контроль повинен ґрунтуватися на об’єктивних даних; 4) принцип незалежності - контрольні органи повинні мати незалежний статус та повноваження; 5) принцип гласності – результати контролю мають бути доступні та зрозумілі для громадськості; 6) принцип систематичності – контроль повинен проводитися систематично та регулярно; 7) принцип етичності-діяльність повинна ґрунтуватися на високих стандартах етики та професійної поведінки, забезпечуючи додержання принципів справедливості та довіри; 8) принцип відповідальності – контрольні органи та їх представники повинні нести відповідальність за результати своєї діяльності та за дотримання встановлених норм та процедур; 9) принцип превентивності – контроль має бути спрямований не лише на виявлення порушень, але й на їх попередження та уникнення шляхом вчасного аналізу та впровадження відповідних заходів. Встановлено, що вказаний перелік принципів може слугувати основою для побудови ефективної системи принципів фінансового контролю, спрямованої на забезпечення високого рівня законності, ефективності та довіри громадськості. The article examines the approaches of scholars to the definition of the legal category «principle». The positions of representatives of the science of financial law on the definition of the concept of «principles of financial control» are considered. The article identifies the main aspects and definitions of the concept of «principle of financial control», its role in financial management and importance for ensuring stability and transparency in the financial sector. The author analyzes the opinions of financial law scholars on the classification of financial control principles. The author’s own definition of the concept of «principles of financial control» is proposed. The author analyzes various approaches to defining the principles of financial control, their classification and role in practice. Attention is focused on the importance of implementing and complying with the principles of financial control to ensure effective financial management, minimize risks and increase public confidence in financial processes. It is summarized that the principle of financial control should be understood as a system of theoretically grounded and legally enshrined principles which define the basic provisions of financial control aimed at ensuring efficient use of financial resources, ensuring financial stability and exposing possible violations and shortcomings in the financial sector. The author proposes a list of basic principles of financial control: 1) the principle of efficiency - ensuring effective and efficient control aimed at achieving specific goals and objectives; 2) the principle of legality - actions of controlling bodies should be clearly based on the relevant legislative norms and rules; 3) the principle of objectivity - control should be based on objective data; 4) the principle of independence - controlling bodies should have independent status and powers; 5) the principle of publicity - control results should be accessible and understandable to the public; 6) the principle of systematicity - control should be carried out systematically and regularly; 7) the principle of ethics - control activities should be based on high standards of ethics and professional behavior, ensuring compliance with the principles of justice and trust; 8) the principle of responsibility - control bodies and their representatives should be responsible for the results of their activities and for compliance with established norms and procedures; 9) the principle of prevention - control should be aimed not only at detecting violations, but also at preventing them. It is established that this list of principles can serve as a basis for building an effective system of financial control principles aimed at ensuring a high level of legality, efficiency and public trust
- ДокументЗахист прав людини у кримінальному провадженні в умовах сьогодення: європейський досвід(Науковий вісник публічного та приватного права, 2023) Бодунова Олеся Миколаївна; Грицюк Ігор Васильович; Bodunova Olesia Mykolaivna; Hrytsiuk Ihor VasylovychУ статті розглянуто сучасний механізм захисту прав людини у кримінальному провадженні. Відмічено, що забезпечення прав та свобод людини є ключовим аспектом будь-якої демократичної держави, і Україна не виняток. Беручи на себе зобов'язання гарантувати права та свободи, визначені в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, та дотримуючись практики Європейського суду з прав людини, Україна прагне досягти світових стандартів щодо захисту прав людини. Суспільна свідомість про права та свободи зростає, що викликає більш вимогливий підхід до ролі держави у їхньому забезпеченні. Особливо важливо, що громадяни України стають більш обізнаними про свої права, а також здатними вимагати їх захисту від державних органів. Звернено увагу на те, що Україна також застосовує як індивідуальні, так і загальні заходи для виконання рішень ЄСПЛ. Це означає, що, крім вжиття конкретних заходів для відшкодування конкретних порушень, держава також приймає загальні заходи для уникнення подібних порушень у майбутньому та забезпечення відповідності внутрішнього законодавства стандартам ЄСПЛ. Отже, виконання рішень ЄСПЛ в країнах Європи, включаючи Україну, базується на комплексному підході, що включає як індивідуальні, так і загальні заходи для забезпечення захисту прав людини та верховенства права. Доведено, що заходи, спрямовані на усунення системних проблем та їх першопричин, визначені в рішеннях Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), є критичними для забезпечення ефективного захисту прав людини та виконання міжнародних зобов'язань країни-відповідача. Ці заходи включають, зокрема: внесення змін до чинного законодавства та практики його застосування для вирішення проблем, визначених у рішенні ЄСПЛ; внесення змін до адміністративної практики з метою усунення порушень прав людини; забезпечення юридичної експертизи законопроєктів з питань вивчення Конвенції та практики ЄСПЛ; проведення професійної підготовки з питань вивчення Конвенції та практики ЄСПЛ для різних категорій працівників, чия професійна діяльність пов'язана з правозастосуванням; інші заходи, визначені за умови нагляду з боку Комітету міністрів Ради Європи, які спрямовані на усунення системних недоліків та забезпечення відшкодування наслідків порушень прав людини. The article examines the modern mechanism of human rights protection in criminal proceedings. It is noted that ensuring human rights and freedoms is a key aspect of any democratic state, and Ukraine is no exception. By committing itself to guaranteeing the rights and freedoms set out in the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms of 1950 and following the case law of the European Court of Human Rights, Ukraine is striving to achieve international standards of human rights protection. Public awareness of rights and freedoms is growing, which leads to a more demanding approach to the role of the state in ensuring them. It is especially important that Ukrainian citizens are becoming more aware of their rights and are able to demand their protection from state authorities. It is noted that Ukraine also applies both individual and general measures toimplement the judgments of the ECtHR. This means that in addition to taking specific measures to redress specific violations, the state also takes general measures to avoid similar violations in the future and to ensure that domestic legislation complies with the ECHR standards. Thus, the implementation of the ECHR judgments in European countries, including Ukraine, is based on a comprehensive approach that includes both individual and general measures to ensure the protection of human rights and the rule of law. It is proved that measures aimed at eliminating systemic problems and their root causes identified in the judgments of the European Court of Human Rights (ECHR) are critical for ensuring effective human rights protection and fulfilment of the respondent country's international obligations. These measures include, in particular: amendments to the current legislation and its application practice to address the problems identified in the ECHR judgment; amendments to administrative practice to eliminate human rights violations; ensuring legal expertise of draft laws on the study of the Convention and ECHR case law; conducting professional training on the study of the Convention and ECHR case law for various categories of employees whose professional activities are related to law enforcement; other measures determined under the supervision of the Committee.
- ДокументКонцептуалізація державної політики у сфері правоохоронної діяльності: теоретико-правовий підхід(Київський часопис права, 2024) Тичина Дмитро Михайлович; Грицюк Ігор Васильович; Tychyna Dmytro Mykhailovych; Hrytsiuk Ihor VasylovychУ статті проведене узагальнення наукових підходів щодо державної політики у правоохоронній діяльності. Надано поняття «державна політика» є пізнавальним інструментом поглиблення людських знань про складний, багатогранний соціальний феномен, одну з форм інтелектуальної діяльності, спрямованої на відображення закономірних взаємозв’язків і властивостей державної діяльності, реалізацію завдань і функцій державного впливу. Під нею слід вважати цілеспрямовану, стабільну, свідомовольову, правову форму організації та здійснення діяльності держави, уповноважених нею суб’єктів за допомогою спеціальних засобів, методів і процедур спрямованих на розроблення стратегічного курсу розвитку найважливіших сфер життєдіяльності суспільства й тактичного управління ними з метою забезпечення прав людини, узгодження інтересів соціальних суб’єктів. У свою чергу, правоохоронну діяльність визначено об’єктом державної політики, що здійснюється уповноваженими суб’єктами державного управління шляхом застосування запобіжних, примусових, юридичних, силових та інших заходів впливу на охоронювані суспільні відносини з метою забезпечення прав і свобод людини, національної безпеки, запобігання і протидії злочинності як основи захисту публічних, суспільних та приватних інтересів, які легалізовані в системі права. Констатовано, що правове регулювання є владним впливом на суспільні відносини, який здійснюється державою за допомогою всіх юридичних засобів з метою їх закріплення, упорядкування, розвитку й охорони, спрямований на відображення та узгодження суспільних інтересів задля розвитку основних сфер суспільних відносин. Саме тому цілком очевидним є те, що в сучасних умовах воєнного стану, особливого значення набуває проблема якісного вдосконалення системи правового регулювання діяльності органів правопорядку. Наявність міжнародних і європейських стандартів формування та реалізації державної політики, а також надання державами добровільної згоди на їх обов’язковість неодмінно приводить до впровадження цих стандартів у національне законодавство, завдяки чому закріплюють найбажаніші для особи та суспільства цінності, що стають джерелом державної політики. Abstract. The article summarizes scientific approaches to state policy in law enforcement. The given concept of «state policy» is a cognitive tool for deepening human knowledge about a complex, multifaceted social phenomenon, one of the forms of intellectual activity aimed at reflecting the natural relationships and properties of state activity, the implementation of tasks and functions of state influence. It should be considered a purposeful, stable, conscious-willed, legal form of organization and implementation of the activities of the state, its authorized subjects with the help of special means, methods and procedures aimed at developing a strategic course of development of the most important spheres of life in society and tactically managing them in order to ensure human rights, coordination of interests of social subjects. In turn, law enforcement activity is defined as an object of state policy, which is carried out by authorized subjects of state administration through the use of preventive, coercive, legal, force and other measures of influence on protected social relations in order to ensure human rights and freedoms, national security, prevention and combating crime as a basis for the protection of public, public and private interests, which are legalized in the legal system. It was established that legal regulation is a powerful influence on social relations, which is carried out by the state with the help of all legal means in order to consolidate, organize, develop and protect them, aimed at reflecting and coordinating public interests for the development of the main spheres of social relations. That is why it is quite obvious that in modern conditions of martial law, the problem of qualitative improvement of the system of legal regulation of the activities of law enforcement agencies is of particular importance. The presence of international and European standards for the formation and implementation of state policy, as well as the voluntary consent of states to their obligation, inevitably leads to the introduction of these standards into national legislation, thanks to which the most desirable values for individuals and society are fixed, which become the source of state policy.
- ДокументКриміналістична характеристика кримінальних корупційних правопорушень(Ірпінь, 2019) Грицюк Ігор Васильович; Hrytsiuk Ihor VasylovychПублікація характеристиці кримінальних корупційних правопорушень. Здійснене порівняльне дослідження щодо такої характеристики. Визначено структуру криміналістичної характеристики кримінальних корупційних правопорушень. Publication of the characteristics of criminal corruption offenses. A comparative study was conducted on this characteristic. The structure of forensic characteristics of criminal corruption offenses is determined.
- ДокументКримінологічні засади запобігання легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом(Ірпінь : Державний податковий університет, 2023) Бірюкова Інна Георгіївна; Грицюк Ігор Васильович; Biriukova Inna Heorhiivna; Hrytsiuk Ihor VasylovychУ запропонованій монографії розкрито комплекс теоретичних і практичних питань, пов’язаних з дослідженням кримінологічних засад легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом. Висвітлено стан наукових досліджень злочинності, пов’язаної із легалізацією (відмиванням) майна, одержаного злочинним шляхом. Проаналізовано соціально-правову обумовленість криміналізації легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом. Досліджено поняття та ознаки легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, за законодавством України. Висвітлено загальносоціальне, спеціально-кримінологічне та індивідуальнопрофілактичне запобігання легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом. Визначено необхідність побудови оновленої моделі запобігання легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, в Україні. Охарактеризовано законодавство Ради Європи та Європейського Союзу щодо запобігання легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом. The proposed monograph discloses a set of theoretical and practical issues related to the study of criminological principles of legalization (laundering) of property obtained through criminal means. The state of scientific research on crime related to the legalization (laundering) of criminally obtained property is highlighted. The socio-legal conditioning of the criminalization of legalization (laundering) of property obtained through criminal means is analyzed. The concepts and signs of legalization (laundering) of property obtained through criminal means, according to the legislation of Ukraine, were studied. General social, special criminological and individual preventive prevention of legalization (laundering) of property obtained by criminal means is highlighted. The necessity of building an updated model of prevention of legalization (laundering) of property obtained through criminal means in Ukraine was determined. The legislation of the Council of Europe and the European Union on prevention of legalization (laundering) of property obtained through criminal means is characterized.
- ДокументНевиконання або неналежне виконання обов’язків з охорони дитинства: кримінально-кримінологічний аспект(Pakistan Journal of Criminology, 2022) Грицюк Ігор Васильович; Собко Ганна; Грищенко Олександра; Шеремет Олег; Бугера Олена; Hrytsiuk Ihor Vasylovych; Sobko Hanna; Hryshchenko Oleksandra; Sheremet Oleh; Buhera OlenaМетою статті є дослідження теоретичних і практичних аспектів кримінальної відповідальності за невиконання обов’язків щодо охорони дитинства особами, на яких ці обов’язки покладені. У роботі використано низку методів дослідження формально-догматичний, порівняльно-правовий, соціологічний та герменевтичний. У статті проаналізовано судову практику та визначено прогалини законодавства про кримінальну відповідальність, які впливають на відсутність соціальної відповідальності осіб, які здійснюють догляд за дитиною. Крім того, на основі проведеного опитування виявлено кримінальні правопорушення, які безпосередньо пов’язані з невиконанням обов’язків щодо захисту дітей, зокрема насильство в сім’ї в різних формах. Відповідно сформульовано низку теоретичних висновків і пропозицій щодо вдосконалення норм відповідальності за невиконання або неналежне виконання обов’язків з охорони дитинства особами, на яких покладено ці обов’язки. The purpose of the article is to study theoretical and practical aspects related to criminal liability for failure to perform child protection responsibilities by persons entrusted with these responsibilities. A number of research methods were used in the work such as formal-dogmatic, comparative-legal, sociological and hermeneutics. The article analyzes the case law and identifies gaps in the criminal liability legislation that affect the lack of social responsibility of persons in charge of a child care. Moreover, on the basis of the conducted survey, there were found out criminal offenses which are directly linked to the non-performance of child‟s protection responsibilities, particularly domestic violence in different forms. Accordingly, a number of theoretical conclusions and proposals were formulated to improve the rules of liability for non-performance or improper performance of child protection duties by persons assigned with these responsibilities.
- ДокументОсобливості судової (кримінальної) термінології в Україні(Юридичний науковий електронний журнал, 2022) Грицюк Ігор Васильович; Бодунова Олеся Миколаївна; Hrytsiuk Ihor Vasylovych; Bodunova Olesia MykolaivnaУ статті розглянуто особливості судової (кримінальної) термінології в Україні. Доведено, що в результаті постійного виникнення нових понять позамовної дійсності та одиниць їх іменування розвивається й модифікується концептуальна система людини, здійснюється переосмислення наявного потенціалу мовних засобів, його трансформація та інтегрування для подальшого використання як номінації. Також зазначено, що творення термінів переважно відбувається шляхом семантичної деривації, яка включає метонімізацію та метафоризацію (використання знака однієї предметної галузі для позначення іншої). Також використовуються методи запозичення, калькування з інших мов, використання морфологічних засобів словотвору, інтернаціональних елементів, стандартних терміноелементів, абревіації та креації – процесу створення абсолютно нового мовного знака. Зроблено висновок, що для подальшого розвитку та вдосконалення судової термінології в Україні існують кілька ключових перспектив: 1) продовження адаптації української судової термінології до міжнародних стандартів та термінології сприятиме покращенню міжнародної співпраці та зрозумінню юридичних документів; 2) використання сучасних технологій та інновацій для створення електронних баз даних та онлайн-ресурсів, що містять актуальну та стандартизовану судову термінологію; 3) залучення фахівців з лінгвістики, юриспруденції та термінології для розробки та оцінки нових термінів, забезпечуючи їх точність та відповідність правовим концепціям; 4) збереження та розвиток української юридичної термінології, спрямованої на відтворення та вдосконалення національної юридичної ідентичності; 5) вдосконалення системи навчання юристів та перекладачів у галузі судової термінології, забезпечуючи їхню компетентність та високий рівень володіння мовою; 6) залучення представників громадськості до процесу формування та вдосконалення судової термінології для врахування різних голосів та поглядів; 7) розширення міждисциплінарного підходу, залучаючи фахівців з різних галузей, таких як лінгвістика, правознавство та технології, для забезпечення повноцінного вивчення та розвитку термінології; 8)проведення регулярних оновлень та рецензій судової термінології, щоб враховувати зміни в законодавстві та визначення нових юридичних понять The article deals with the peculiarities of judicial (criminal) terminology in Ukraine. It is proved that as a result of the constant emergence of new concepts of extra-linguistic reality and their naming units, the human conceptual system develops and modifies, and the existing potential of language means is rethought, transformed and integrated for further use as nominations. It is also noted that the creation of terms mainly occurs through semantic derivation, which includes metonymization and metaphorization (the use of a sign of one subject area to denote another). Also used are methods of borrowing, calquing from other languages, the use of morphological means of word formation, international elements, standard term elements, abbreviation and creation – the process of creating a completely new linguistic sign. The author concludes that there are several key prospects for further development and improvement of judicial terminology in Ukraine: 1) further adaptation of Ukrainian judicial terminology to international standards and terminology will facilitate international cooperation and understanding of legal documents; 2) use of modern technologies and innovations to create electronic databases and online resources containing up-to-date and standardised judicial terminology; 3) involvement of linguistics, law and terminology experts to develop and evaluate new terms, ensuring their accuracy and compliance with legal concepts; 4) preservation and development of the Ukrainian legal terminology aimed at reproducing and improving the national legal identity; 5) improvement of the system of training lawyers and translators in the field of judicial terminology, ensuring their competence and high level of language proficiency; 6) involvement of the public in the process of formation and improvement of judicial terminology to take into account different voices and views; 7) expanding the interdisciplinary approach, involving experts from various fields, such as linguistics, law and technology, to ensure the full study and development of terminology; 8) conducting regular updates and reviews of judicial terminology to take into account changes in legislation and the definition of new legal concepts.
- ДокументПорівняльно-правовий аналіз інституту підслідності: досвід зарубіжних держав(Ірпінь : Університет ДФС України, 2018) Грицюк Ігор Васильович; Лаба Олег Станіславович; Hrytsiuk Ihor Vasylovych; Laba Oleh StanislavovychУ даній публікації наводиться порівняльно-правовий аналіз інституту підслідності на базі досвіду зарубіжних держав. Проаналізовано норми зарубіжного законодавства щодо правового визначення інституту підслідності. This publication presents a comparative legal analysis of the institute of inquiry based on the experience of foreign countries. The article analyzes the norms of foreign legislation concerning the legal definition of the institute of inquiry.
- ДокументПравове регулювання порядку попередніх домовленостей про ціноутворення в Україні(Ірпінський юридичний часопис, 2019) Грицюк Ігор Васильович; Бірюкова Інна Георгіївна; Hrytsiuk Ihor Vasylovych; Biriukova Inna HeorhiivnaУ статті розглядається процесуальний статус судді Вищого антикорупційного суду як учасника кримінального провадження. Визначаються його функції у кримінальному провадженні. Аналізується чинне законодавство, його недоліки та надаються пропозиції щодо його вдосконалення. In the article the procedural status of the judge of the Supreme anti-corruption court as participant of criminal proceeding is considered. Its functions in criminal proceeding are defi ned. The current legislation, its shortcomings is analyzed and off ers on its improvement are provided. The purpose of the study is to analyze legislative acts and doctrinal sources to determine the procedural status of a judge of the High Anti-Corruption Court in criminal proceedings. The Higher Anti-Corruption Court, as the highest specialized court in the judicial system of Ukraine, has the task of administering justice in accordance with the principles and procedures of the judiciary defi ned by law in order to protect the individual, society and the state from corruption and related crimes, and judicial control over the pre-trial investigation of these crimes, observance of the rights, freedoms and interests of persons in criminal proceedings, as well as resolving the issue of recognition of unjustifi ed assets and their recovery in the state income in cases provided for law, civil proceedings. The Higher Anti-Corruption Court mission is to deliver fair justice in criminal proceedings against corruption. The judge of the High Anti-Corruption Court as a special participant in criminal proceedings is characterized as follows: 1. He has a central place in the system of legal protection of constitutional and other legal values. The activity of judges is a universal mechanism for the protection and protection of law, the restoration of the infringed law, the termination of the infringed law, the hearing of cases in court. 2. Publicity of judicial activity is the essence of openness, political or party involvement of courts and judges. 3. The jurisdiction of judicial activity in criminal proceedings in corruption cases lies in the totality of the competences of the subjects of this activity to hear and resolve this category of cases.
- ДокументПравові норми у системі соціальних норм: теоретико-правовий підхід(Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції, 2023) Тичина Дмитро Михайлович; Грицюк Ігор Васильович; Tychyna Dmytro Mykhailovych; Hrytsiuk Ihor VasylovychАктуальність статті полягає в тому, що динамічне державотворення, що протягом останніх двох десятиліть відбувається в Україні, характеризується як складний і суперечливий процес. Сьогодні є всі підстави стверджувати, що набуття Україною рис демократичної, соціальної, правової держави виявилося набагато складнішим, ніж передбачалося. Тому подальше вдосконалення правової системи та підвищення ефективності правового регулювання суспільних відносин залишається одним із першочергових завдань. У статті наголошено, що норми права регулюють найбільш важливі суспільні відносини, і від того, яким чином чи в якій формі здійснюється це регулювання, залежить і сама можливість виконання завдань для реалізації яких створені відповідні норми. Розвиток сучасної цивілізації обумовив становлення та функціонування системи норм, взаємопов’язаних між собою. Цілісна динамічна система соціальних норм є необхідною умовою життя суспільства, засобом суспільного управління, організації та функціонування держави, забезпечення узгодженої взаємодії людей та реалізації їх прав та інтересів. Значення реалізації норм права полягає у такому: соціальна цінність права виражається в його реалізації; в процесі реалізації норм права складаються реальні суспільні відносини; реалізація норм права шляхом правомірної поведінки є передумовою правопорядку в суспільстві; у процесі реалізації правових норм виявляються недоліки у чинному законодавстві, що є показником ефективності правових норм. Аналіз правової природи норм права дозволив охарактеризувати їх як загальнообов’язкове, формально-визначене, логічне, диспозитивне правило поведінки, встановлене або санкціоноване державою; регулятор суспільних відносин, яке офіційно закріплює міру свободи, рівності та справедливості відповідно до прав і свобод людини і громадянина й суспільства в цілому шляхом вибору належної поведінки, яка забезпечується всіма заходами державного впливу. Норми права – центральна ланка, первинний елемент у механізмі правового регулювання спрямований на упорядкування (гармонізацію) суспільних відносин. При цьому ознака забезпечення норми права державою має на меті й охорону, і застосування примусу, тобто всі необхідні засоби реального існування і дії правової норми. І правильна цільова реалізація норм права є основним аспектом ефективності даного процесу. The relevance of the article lies in the fact that the dynamic state formation that has been taking place in Ukraine for the past two decades is characterized as a complex and contradictory process. Today, there is every reason to claim that Ukraine's acquisition of the features of a democratic, social, legal state turned out to be much more difficult than expected. Therefore, further improvement of the legal system and increasing the effectiveness of legal regulation of social relations remains one of the priority tasks. The article emphasizes that legal norms regulate the most important social relations, and the very possibility of performing the tasks for which the corresponding norms were created depends on how and in what form this regulation is carried out. The development of modern civilization caused the formation and functioning of a system of interconnected norms. A comprehensive dynamic system of social norms is a necessary condition for the life of society, a means of social management, organization and functioning of the state, ensuring the coordinated interaction of people and the realization of their rights and interests. The importance of the implementation of legal norms is as follows: the social value of law is expressed in its implementation; in the process of implementing legal norms, real social relations are formed; implementation of legal norms through lawful behavior is a prerequisite for law and order in society; in the process of implementation of legal norms, deficiencies in the current legislation are revealed, which is an indicator of the effectiveness of legal norms. The analysis of the legal nature of legal norms made it possible to characterize them as a universally binding, formally defined, logical, dispositive rule of conduct established or sanctioned by the state; regulator of social relations, which officially establishes a measure of freedom, equality and justice in accordance with the rights and freedoms of a person and a citizen and society as a whole by choosing appropriate behavior, which is ensured by all measures of state influence. Legal norms are the central link, the primary element in the mechanism of legal regulation aimed at streamlining (harmonizing) social relations. At the same time, the sign of ensuring the rule of law by the state aims at both protection and the use of coercion, that is, all the necessary means for the real existence and operation of the legal rule. And the correct targeted implementation of legal norms is the main aspect of the effectiveness of this process.
- ДокументПідслідність як інститут кримінального процесуального права(Міжнародний юридичний вісник: актуальні проблеми сучасності (теорія та практика), 2018) Грицюк Ігор Васильович; Лаба Олег Станіславович; Hrytsiuk Ihor Vasylovych; Laba Oleh StanislavovychВ статті ведеться про важливість з’ясування сутності кримінального процесуального інституту підслідності, аналіз порядку визначення підслідності у кримінальному провадженні. The article deals with the importance of clarification of the essence of the criminal procedural institute of investigation, analysis of the procedure for determining the investigative jurisdiction in criminal proceedings.
- ДокументРозслідування кримінальних правопорушень: міжнародний вимір(Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції, 2023) Бодунова Олеся Миколаївна; Грицюк Ігор Васильович; Bodunova Olesia Mykolaivna; Hrytsiuk Ihor VasylovychУ статті розглянуто особливості розслідування кримінальних правопорушень на сучасному етапі розвитку України та світу. Зазначено, що в сучасній правовій системі докази стають все більш важливим елементом у кримінальному процесі, оскільки їх використання відображає технологічний прогрес і розвиток суспільства. Однак, в Україні ще не достатньо розроблені норми, які регулювали б використання доказів у кримінальному процесі. Наявність чітких і детальних правил щодо збирання, представлення та використання доказів є критично важливою для забезпечення справедливого і ефективного кримінального судочинства. Такі правила повинні визначати, які види доказів є прийнятними, як їхню достовірність можна перевірити, як вони повинні бути збережені та представлені на судовому засіданні, і як їх можна використовувати в процесі вирішення справ. Встановлено, що ключовими напрямами державної політики з питань розслідування кримінальних правопорушень є: гарантування незалежності інформаційної сфери України; удосконалення державного регулювання розвитку інформаційної галузі через створення правових та економічних умов для розвитку національної інформаційної інфраструктури та ресурсів, використання передових технологій, заповнення внутрішнього та світового інформаційного простору достовірною інформацією про Україну; активне залучення засобів масової інформації до запобігання та протидії корупції, зловживанням службовим становищем та іншим явищам, що становлять загрозу національній безпеці України. Також гарантування поваги конституційних прав на свободу слова, доступ до інформації, захист персональних даних, запобігання незаконному втручанню в діяльність ЗМІ та журналістів, заборона цензури, дискримінації в інформаційній сфері та переслідування журналістів за політичні переконання, виконання професійних обов'язків та критику; проведення комплексу заходів для захисту національного інформаційного простору та протидії монополізації інформаційної сфери України. The article examines the peculiarities of criminal offences investigation at the current stage of development of Ukraine and the world. It is noted that in the modern legal system, evidence is becoming an increasingly important element in criminal proceedings, since its use reflects technological progress and development of society. However, Ukraine has not yet sufficiently developed the rules governing the use of evidence in criminal proceedings. Clear and detailed rules on the collection, presentation and use of evidence are critical to ensuring a fair and efficient criminal justice system. Such rules should define what types of evidence are admissible, how their reliability can be verified, how they should be preserved and presented at trial, and how they can be used in the adjudication of cases. The author establishes that the key areas of the State policy on investigation of criminal offences are: guaranteeing the independence of the information sphere of Ukraine; improving the State regulation of the information industry development through creation of legal and economic conditions for the development of national information infrastructure and resources, use of advanced technologies, filling the domestic and global information space with reliable information about Ukraine; active involvement of the media in preventing and combating criminal offences. Also, guaranteeing respect for the constitutional rights to freedom of speech, access to information, protection of personal data, prevention of unlawful interference in the activities of the media and journalists, prohibition of censorship, discrimination in the information sphere as well as persecution of journalists for political beliefs, professional duties and criticism; implementation of a set of measures to protect the national information space and counteract the monopolisation of the information sphere of Ukraine.
- ДокументЮридична діяльність як елемент правової системи: теоретико-правовий підхід(Право та державне управління, 2023) Тичина Дмитро Михайлович; Грицюк Ігор Васильович; Tychyna Dmytro Mykhailovych; Hrytsiuk Ihor VasylovychАктуальність статті полягає в тому, що важливим чинником, що забезпечує належну реалізацію прав і свобод людини та громадянина, є ефективна юридична діяльність. Між тим, слід зауважити, що нині вітчизняною юридичною наукою ще не вироблено єдиного підходу до розуміння сутності та соціального призначення юридичної діяльності, що створює перешкоди для проведення всього комплексу теоретико-правових та галузевих досліджень, вироблення оптимальних механізмів її здійснення та подальшого розвитку. До того ж, юридична діяльність є складовою частиною національної правової системи. Відтак, в межах кожної правової системи існують свої особливості здійснення юридичної діяльності. У статті з’ясовано, що у науковій юридичній літературі відсутній єдиний підхід до розуміння структури правової системи, а правова діяльність розглядається один із видів соціальної діяльності, що здійснюється суб’єктами права з використанням правових засобів та з метою отримання правового результату, внаслідок чого відбувається створення права, його розвиток та реалізація в процесі функціонування суспільних відносин. Юридична діяльність є основним елементом функціональної складової правової системи та виконує роль системоутворюючого компонента. Саме в процесі здійснення юридичної діяльності інтегруються всі правові явища національної правової системи. Юридична діяльність є також динамічним компонентом, властивості якого зумовлюють функціонування права, правових відносин, особливе ставлення суспільства дозакону та законності. Юридичну діяльність запропоновано розглядати як один із різновидів правової діяльності, яка обіймає всі сфери юридичної практики, здійснюється квалфікованими (професійними) юристами з метою отримання правового результату для задоволення потреб та інтересів соціальних суб’єктів. До основних ознак такої діяльності слід віднести: здійснюється у сфері права, відповідними суб’єктами – професійними юристами, спрямовується на організацію діяльності інших суб’єктів права, а її кінцевою метою є впорядкування та узгодження суспільних відносин. The relevance of the article lies in the fact that effective legal activity is an important factor that ensures the proper realization of human and citizen rights and freedoms. Meanwhile, it should be noted that currently domestic legal science has not yet developed a unified approach to understanding the essence and social purpose of legal activity, which creates obstacles for conducting the entire complex of theoretical-legal and industry research, developing optimal mechanisms for its implementation and further development. In addition, legal activity is an integral part of the national legal system. Therefore, within each legal system there are specific features of legal activity. The article found out that there is no unified approach to understanding the structure of the legal system in the scientific legal literature, and legal activity is considered one of the types of social activity carried out by legal subjects using legal means and with the aim of obtaining a legal result, as a result of which creation of law, its development and implementation in the process of functioning of social relations. Legal activity is the main element of the functional component of the legal system and performs the role of a system-forming component. It is in the process of legal activity that all legal phenomena of the national legal system are integrated. Legal activity is also a dynamic component, the properties of which determine the functioning of law, legal relations, the special attitude of society to law and legality. It is proposed to consider legal activity as one of the varieties of legal activity, which covers all areas of legal practice, is carried out by qualified (professional) lawyers with the aim of obtaining a legal result to meet the needs and interests of social subjects. The main features of such activity should include: it is carried out in the field of law, by relevant subjects – professional lawyers, it is aimed at organizing the activities of other subjects of law, and its ultimate goal is the regulation and coordination of social relations.
- ДокументІсторично-правове становлення безпеки суспільства та протидії злочинності: український та європейський вимір(Науковий вісник публічного та приватного права, 2021) Нікітін Юрій Вікторович; Топчій Василь Васильович; Грицюк Ігор Васильович; Nikitin Yurii Viktorovych; Topchii Vasyl Vasylovych; Hrytsiuk Ihor VasylovychАктуальність статті полягає в тому, що питання, що стосуються проблеми історично-правового становлення безпеки суспільства та протидії злочинності як на теренах України, так і в світі, мають велике значення для теорії кримінології, кримінального права, соціології, політології та правозастосовної діяльності правоохоронних органів, суду, прокуратури та громадських організацій. Проблема набуває ще більшої актуальності у зв’язку зі удосконаленням законодавства, у цій сфері. У статті досліджуються засади історично-правового становлення безпеки суспільства та протидії злочинності: український та європейський вимір. Автор аналізує існуючі погляди українських та європейських вчених на основоположні засади зародження основ безпеки в європейських країнах щодо громадян, суспільства та держави, а також законодавчі основи створення та діяльності правоохоронних органів. Показана необхідність створення поліції як спеціального органу, який протидіє злочинності та забезпечує безпеку громадян та суспільства. Показано, що безпека – це такий стан суспільних відносин, у якому можуть розвиватися здібності та реалізовуватися соціально значущі потреби та інтереси людини та громадянина, захищені від загроз його конституційним правам і свободам, матеріальним, інтелектуальним та духовним цінностям суспільства, забезпечується державний суверенітет і територіальна цілісність, функціонування конституційного устрою держави. Аналіз історико-правових аспектів генезису протидії злочинності в системі безпеки українського суспільства показав, що ступінь криміналізації суспільства в різні історичні періоди залежав від багатьох факторів: політичних, економічних, соціальних, релігійних, морально-психологічних, зміни владу, залежність української громади від різних держав (часто не лише з різними внутрішньополітичними, а й зовнішньополітичними поглядами), нерозвиненість державного управління та правоохоронних органів та громадських організацій. Необхідно розробити концепцію боротьби зі злочинністю, яка враховує фундаментальні принципи безпеки громадян, суспільства і держави, зокрема, глобалізацію економічних відносин, активізацію транснаціональної злочинності та загострення військово-політичних конфліктів. у різних частинах світу і, зокрема, біля кордонів України. The relevance of the article is that issues related to the historical and legal security of society and combating crime in Ukraine and in the world are of great importance for the theory of criminology, criminal law, sociology, political science and law enforcement, courts, prosecutors and public organizations. The problem becomes even more relevant in connection with the improvement of legislation in this area. The article explores the principles of historical and legal formation of public security and combating crime: the Ukrainian and European dimensions. The author analyzes the existing views of Ukrainian and European scientists on the fundamental principles of the emergence of security foundations in European countries in relation to citizens, society and the state, as well as the legislative basis for the creation and operation of law enforcement agencies. The need to create a police as a special body that counteracts crime and ensures the safety of citizens and society is shown. It is shown that security is a state of social relations in which abilities can develop and socially significant needs and interests of a person and a citizen can be realized, protected from threats to his constitutional rights and freedoms, material, intellectual and spiritual values of society, state sovereignty and territorial integrity, the functioning of the constitutional structure of the state are ensured. Analysis of historical and legal aspects of the genesis of combating crime in the security system of Ukrainian society showed that the degree of criminalization of society in different historical periods depended on many factors: political, economic, social, religious, moral and psychological, change of power, dependence of the Ukrainian community on different states (often not only with different domestic political, but also foreign policy views), underdevelopment of public administration and law enforcement agencies and public organizations. It is necessary to develop a concept of combating crime, which takes into account the fundamental principles of security of citizens, society and the state, in particular, the globalization of economic relations, the intensification of transnational crime and the aggravation of military-political conflicts in different parts of the world and, in particular, near the borders of Ukraine.